ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №814/686/17
адміністративне провадження №К/9901/18086/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 у складі судді Біносенка В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у складі колегії суддів: Градовського Ю.М. (головуючого), Кравченка К.В., Лук`янчук О.В. у справі № 814/686/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4465 (В2137) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини №58 від 24.02.2017 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; зобов`язати військову частину виплатити незаконно утримане грошове забезпечення у розмірі 774 гривень; стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.
2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
2.1. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника відділення зв`язку та радіотехнічного забезпечення Військової частини А 4465 (польова пошта В2137) та має військове звання підполковник.
3.2. 04.01.2017 позивач подав рапорт про надання йому відпустки терміном 10 діб, з 10.01.2017.
3.3. 10.01.2017 командиром військової частини видано наказ №13 про надання ОСОБА_1 відпустки за сімейними обставинами зі збереженням грошового забезпечення строком на 10 діб, з 11 по 20 січня 2017 року.
3.4. Наказом командира військової частини від 23.01.2017 №51, за рапортом начальника штабу - першого заступнику командира військової частини за фактом не виходу на службу 21.01.2017 начальником відділення зв`язку та радіотехнічного забезпечення підполковником ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
3.5. Актом службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не скоїв порушення військової дисципліни - «невихід військовослужбовця на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня», оскільки 21.01.2017 це була субота, вихідний день у Збройних Сил України, а про проведення 21.01.2017 у вихідний день парко-господарських робіт він не був своєчасно сповіщений.
3.6. Разом з цим, службовим розслідуванням було встановлено, що невихід підполковника ОСОБА_1 на службу 21.01.2017 став можливим внаслідок того, що в порушення вимог п.40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перед відбуттям у відпустку не відрекомендувався безпосередньому командиру та не уточнив дату виходу з відпустки.
3.7. Наказом командира військової частини від 24.02.2017 №58 «Про результати службового розслідування по факту невиходу на службу підполковника ОСОБА_1 » за невиконання вимог статті 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України начальнику відділення зв`язку та радіотехнічного забезпечення підполковнику ОСОБА_1 оголошено догану.
4. Вважаючи дії відповідача про оголошення догани протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
5. Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що командир військової частини при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани діяв у межах повноважень та у спосіб встановлений законом, оскільки було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Статуту Збройних Сил України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
7. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
8. Скаржник наголошує, що судами дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки не взято до уваги показання свідка, який підтвердив факт відрекомендування позивача 10.01.2017 про відбуття у відпустку, а відсутність записів у Книзі інструктажу особового складу, який убуває у відпустку, на думку позивача не є належним доказом його не відрекомендування безпосередньому начальнику про відбуття у відпустку.
9. Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
9.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
10. Конституція України
10.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
11.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 N 551-XIV.
12.1. Стаття 4. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не опускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
12.2. Стаття 5. За стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
12.3 Стаття 45. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
12.4. Стаття 70. Командир роти (корабля 4 рангу), батальйону (корабля 3 рангу) щодо підлеглих офіцерів користується правом робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.
Командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується відповідно до статті 8 цього Статуту дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), крім того, мають право поп