ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 750/4153/18
провадження № 51-9953км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Ємця І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010009338, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалено речові докази у провадженні, у тому числі автомобіль марки "Ford Escort 1.4" державний номерний знак НОМЕР_1, який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_1, залишити у його законному володінні.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 21 серпня 2018 року залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 грудня 2017 року близько 21:00 шляхом зламу навісного замка воріт проник до приміщення гаражу на території приватного господарства на АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_2, на загальну суму 53 336,80 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- суд першої інстанції всупереч вимогам п. 1 ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув ОСОБА_1 речовий доказ - автомобіль марки "Ford Escort 1.4", державний номерний знак НОМЕР_1, який є знаряддям злочину і підлягав конфіскації в дохід держави, оскільки саме цим автомобілем обвинувачений перевозив викрадене майно;
- суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, і не мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни;
- у цьому випадку не можна керуватися рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ізмайлов проти Росії", на яке послався в ухвалі апеляційний суд, оскільки в ньому було встановлено непропорційність втручання держави, яке не відповідало тяжкості кримінального правопорушення (не було дотримано правил декларування), матеріальних збитків потерпілому (державі) не було завдано, а ОСОБА_1 засуджено за вчинення тяжкого злочину, яким потерпілому завдано збитків на загальну суму 53 336,80 грн.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оскаржуються.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту положень ч. 9 ст. 100 КПК вбачається, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Отже, законом передбачено лише одну підставу, за наявності якої майно, використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, повертається власникові, - це випадок, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про незаконне використання цього майна.