Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 р.
м. Київ
Справа № 595/2098/14
Провадження № 51-2629км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів: Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
за участю:
прокурора Ковальчука О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича на вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у кримінальному провадженні №12014210060000240 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с.Терпилівка Підволочиського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, засудженого за вчинення злочину передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастириського районного суду Тернопільскої області від 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Від призначеного даним вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців засудженого ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка І. Я. залишено без задоволення, а вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року без змін.
Згідно з вироком суду, 14 липня 2014 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. Галицькій у м.Бучач Тернопільської області, підійшов до інспектора ІТТ Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2, який перебував у міліцейському форменому одязі під час виконання ним службових обов`язків, з яким розпочав словесну суперечку. Під час суперечки ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари в обличчя, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді садна на обличчі, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року і закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час досудового розслідування були порушені вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що тягне за собою, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, визнання отриманих доказів недопустимими.
Захисник засудженого вважає, що були порушені вимоги частини 1 статті 278 КПК щодо вручення повідомлення про підозру, оскільки воно було вручене не в день його складання, а наступного дня, що, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, тягне за собою визнання цієї процесуальної дії недійсною.
Зазначив, що ні потерпілий, ні свідки не описали механізм нанесення ударів потерпілому та змісту розмови. Вважає, що під час судового розгляду не було встановлено, що тілесні ушкодження, які отримав потерпілий, були нанесені йому саме у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків. Також суд першої та апеляційної інстанції не врахував показання самого ОСОБА_1 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Старух В. І., яка брала участь у суді першої інстанції, у своїх письмових запереченнях, надісланих на адресу Верховного Суду, вважає касаційну скаргу не обґрунтованою, а рішення судів законними. Зазначає, що питання щодо порушення вимог, передбачених статтею 290 КПК неодноразово розглядалися судами першої та апеляційної інстанцій. Під час судового розгляду встановлено, що обвинуваченому та його захисникам було забезпечено можливість ознайомитися з матеріалами провадження як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Обвинувачений таким правом не скористався, на відміну від захисників, які ознайомилися з усіма матеріалами кримінального провадження та підтвердили вказаний факт розписками, що свідчить про забезпечення обвинуваченому можливостей та умов для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та ухилення останнього від реалізації вказаного права.
Щодо не набуття обвинуваченим ОСОБА_1 статусу підозрюваного, то прокурор Старух В. І. зазначає, що у КПК не визначені процесуальні наслідки у випадку порушення норми щодо вручення повідомлення про підозру в день його складання.
Прокурор Ковальчук О. С. висловився проти задоволення касаційної скарги і зазначив, що вручення повідомлення про підозру особі, яка не є затриманою і не перебуває під вартою, наступного дня після її складання не є суттєвим порушенням вимог КПК. Стосовно надання можливостей для ознайомлення заявив, що слідчий забезпечив надання доступу до матеріалів кримінального провадження, про що свідчить протокол, засвідчений понятими і захисником. Заперечив тезу особи, яка подала касаційну скаргу, що конфлікт між ОСОБА_1 та працівником міліції стався не у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.