Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 344/3219/16-ц
провадження № 61-35264св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів Проскурніцького П. І., Васильковського В. А., Горейко М. Д.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід та батько позивачів ОСОБА_4 . За свого життя 06 квітня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт на належну йому частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 позивачам стало відомо, що у 2012 році ОСОБА_4 був підписаний договір дарування зазначеної в заповіті частки майна на ім`я ОСОБА_3 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, даний договір дарування від 27 вересня 2012 року посвідчено приватним нотаріусом Глущенко І. В., а державну реєстрацію права власності здійснено державним реєстратором Пиць О. В. Проте, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за будинком на АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка, що є у приватній власності двох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що дана земельна ділянка має один кадастровий номер і належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без виділення часток. Посвідчення договору дарування від 27 вересня 2012 року та реєстрацію права власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 проведено з порушенням норм чинного законодавства.
Позивачі просили визнати недійсним договір дарування № 2200 від 27 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Глущенко І. В. та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненого на підставі договору дарування № 2200 від 27 вересня 2012 року на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування частки домоволодіння № 2200 від 27 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В.
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненого на підставі договору дарування від 27 вересня 2012 року, на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення мотивоване тим, що у тексті оскаржуваного договору дарування відсутні відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташована відчужувана частка домоволодіння. На час укладення договору дарування земельній ділянці в АДРЕСА_1, на якій знаходиться домоволодіння, був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1, про що свідчить лист управління Держкомзему у місті Івано-Франківську від 27 вересня 2012 року за вих. № 921/07/70. Договір дарування частки домоволодіння від 27 вересня 2012 року суперечить статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України. Вимога про скасування реєстрації права власності про державну реєстрацію переходу речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання недійсним договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що жодних передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору судом першої інстанції в рішенні не наведено, а підстави відповідно до яких заявлено позов, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. В оскаржуваному договорі дарування відсутні відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташована відчужувана частка домоволодіння. Однак, це не є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 рокускасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її з Івано-Франківського міського суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
12 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно оцінив докази, не повно з`ясував обставини справи, застосував норми матеріального права, які не відповідають спірним правовідносинам.
В касаційній скарзі зазначено, що в договорі дарування частки домоволодіння від 27 вересня 2012 року не зазначено розміру та кадастрового номеру земельної ділянки на якій знаходиться домоволодіння.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає, що на час укладання договору дарування частки домоволодіння від 27 вересня 2012 року земельна ділянка не перебувала у власності дарувальника (батька ОСОБА_5 ), тому договір не передбачав переходу права власності або користування на земельну ділянку. ОСОБА_2 провела державну реєстрацію земельної ділянки 29 липня 2015 року, тобто через три роки після укладання оспорюваного договору дарування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 06 квітня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт про те, що на випадок своєї смерті належну йому частину домоволодіння АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_1
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власностіОСОБА_2 42/100, ОСОБА_4 35/100, ОСОБА_6 23/100.
27 вересня 2012 року між ОСОБА_4, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою, укладений договір дарування частки домоволодіння, за яким дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваній належні йому на праві приватної власності 35/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 35/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки домоволодіння від 27 вересня 2012 року.
Будинок багатоквартирний, належить трьом співвласникам, а земельна ділянка в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у приватну власність не передана.
24 травня 2016 року ОСОБА_3 звернулася з листом до начальника відділу Держгеокадастру у місті Івано-Франківську про надання інформації стосовно приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На дану заяву відповідач отримала відповідь, з якої вбачається, що право власності на земельну ділянку, право постійного користування землею та договір оренди на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, до фонду документації із землеустрою відділу Держгеокадастру у місті Івано-Франківську не передавався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.