Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 623/4681/13-ц
провадження № 61-20568св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на земельну ділянку, третя особа - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з серпня 1994 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Ізюмської міської ради від 28 жовтня 2011 року № 0793 в зв`язку з проведенням інженерно-геодезичних вишукувань по інвентаризації земельної ділянки та оформлення акту визначення, встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме: замість площі земельної ділянки 800 кв.м, позивачу визначено площу 1000 кв.м. ТОВ "Земельно-кадастрове підприємство" виконало роботу по встановленню меж зовнішньої земельної ділянки та інвентаризації її по АДРЕСА_1, в ході якої виявилось, що ширина проїзду зменшилась на 0,42 метра.
Сусід по домоволодінню ОСОБА_3 погодився з такими вимірами, підписавши акт, проте інший сусід, ОСОБА_2, відмовився ставити свій підпис в акті, на в`їзді в його домоволодіння відповідач зайняв земельну ділянку на 0,68 метра. Добровільно відновити межі земельної ділянки позивача відповідач відмовляється.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зобов`язати ОСОБА_2 повернути позивачу земельну ділянку площею 15 кв.м. шляхом перестановки з його земельної ділянки самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку № 7 до висновку експертизи від 24 грудня 2014 року № 7764 та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2012 року. Відновлення площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 провести за рахунок відповідача та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на земельну ділянку, третя особа - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської областізадоволені.
Відновлене порушене право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобовʼязано ОСОБА_2 привести у відповідність до державного акту серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2012 року земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають документації із землеустрою на земельну ділянку.
Не погодившись із цим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2017 року скасоване.
Ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на земельну ділянку, третя особа - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звертаючись до суду з позовом, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності або користування земельною ділянкою в розмірі саме 1000 кв.м.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалене рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
21 вересня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшло заперечення на касаційну скаргу. У письмових запереченнях представник відповідача зазначила, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за договором дарування від 06 серпня 1994 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 600 кв.м.
Власником суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за вказаною адресою, площею 0,0912 га.
Із відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що позивачу належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, площа земельної ділянки складає 600 кв.м.
Рішенням 28 сесії 5 скликання Ізюмської міської ради від 03 серпня 2010 року № 4018, з урахуванням рішення 16 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради від 28 жовтня 2011 року № 0793, надано позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1000,0 кв.м. (0,1000 га). Рішення 36 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради від 31 жовтня 2012 № 1468, розроблену технічну документацію із землеустрою на присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 було затверджено та передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000,0 кв.м. (0,1000га).
Державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1000,0 кв.м не отримано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.