Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 521/16365/15
провадження № 61-28987св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року у складі судді Целуха А. П. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 02 квітня 2009 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка їй належала на підставі свідоцтва про право власності.
02 квітня 2009 року він переїхав зі своїми речами проживати до ОСОБА_3 і з цього часу надавав їй матеріальну і фізичну допомогу, фактично вони почали проживати однією сім`єю. У нього з ОСОБА_3 був загальний бюджет, вони вели спільне господарство, оплачував всі комунальні послуги, він забезпечував її продуктами, ліками, оскільки вона була людиною похилого віку, інвалідом І групи та потребувала сторонньої допомоги.
За час спільного проживання з ОСОБА_3 ними придбані холодильник та пральна машина, близьких родичів у неї не було, її поховання він здійснив за кошти, які були зібрані разом з нею за час спільного проживання.
27 липня 2015 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 19 червня 2017 року позов задовольнив. Встановив факт спільного проживання однією сім`єю - ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 02 квітня 2009 року по час відкриття спадщини на день смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Скасував арешт на вказану квартиру, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 18 жовтня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині встановлення факту спільного проживання. Однак, висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, права власності на спірну квартиру є передчасним, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за четвертою чергою спадкоємців за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 03 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на основі одностороннього та неповного з`ясування всіх обставин справи.
Суди не звернули уваги на те, що у спадкоємця є рідний син - ОСОБА_4, дані про якого внесені в ордер на отримання спірної квартири про що неодноразово стверджували як відповідачі так і свідки.
В усіх письмових документах наданих суду, місцем проживання та реєстрації померлої ОСОБА_3 зазначено квартиру АДРЕСА_1, а місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 ., що спростовує його твердження про проживання у квартирі ОСОБА_3 Суду не надано доказів вселення та проживання у встановленому законом порядку ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_3, так само як вселення та проживання ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 не працював, належних доказів його проживання в квартирі ОСОБА_3 як члена сім`ї не надав та не заперечував той факт, що вселився в квартиру як тимчасовий мешканець на підставі договору найму, який також носить сумнівне походження, оскільки не відповідає вимогам закону, в адміністрації ЖБК не зареєстрований.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами встановлення факту його спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яті років до дня відкриття спадщини за для можливості в подальшому отримати спадщину як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_3, при цьому з огляду на наявність спадкоємця першої черги за законом не зазначає доказів одержання свого права на спадкування і не ініціює питання зміни черговості одержання спадщини.
Задовольняючи позов в частині визнання факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, суд не врахував, що ОСОБА_3, знаючи про важку хворобу і адекватно сприймаючи оточуюче середовище та розуміючи значення своїх дій не була позбавлена можливості висловити свою волю про спадщину щодо ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив, помилки, які були допущені судом першої інстанції не виправив, й також допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно відхилив клопотання про допит свідка, який достовірно знав, що ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю, не врахував колективне звернення сусідів по будинку.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін, посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки судів про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Касаційна скарга ОСОБА_2 нічим не обґрунтована, ніякими достовірними доказами не підтверджена.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Малиновського районного суду м. Одеси. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
09 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
Фактичні обставини справи встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 12 лютого 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.
За життя, ОСОБА_3 склала два заповіти, які потім скасувала. На день смерті ОСОБА_3 заповіту не було.
Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини на підставі статті 1264 ЦК України, як особа яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
02 квітня 2009 року ОСОБА_1 вселився до квартири ОСОБА_3 і став проживати з нею однією сім`єю, був пов`язаний з нею спільним побутом та мав спільний бюджет, що підтверджується договором 09 квітня 2009 року № 53617 про надання телекомунікаційних послуг, в якому вказані його прізвище та адреса проживання: АДРЕСА_1 ; розрахунковою книжкою послуг за квартиру за 2009-2015 роки та квитанціями про сплату ним комунальних платежів, а також квитанціями про придбання ним медичних ліків за 2012 рік, 2014-2015 роки для ОСОБА_3, оскільки остання була інвалідом I групи та потребувала постійного стороннього догляду, який він і здійснював.
Факт проживання позивача в квартирі ОСОБА_3 підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 .