Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 522/6807/15-ц
провадження № 61-30298св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватне акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду
міста Одеси від 11 квітня 2017 року у складі судді Кравчук Т. С. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Дрішюка А. І., Заїкіна А. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Укрпроофздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпроофздоровниця"), Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання дій протиправними, незаконним рішення у видачі ордеру на підсобне приміщення та його скасування, виселення.
Позовна заява мотивована тим, що згідно ордеру № 000253, виданим
28 березня 1995 року Одеською обласною радою курортів
ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" їй було надано у користування кімнати № 281-а та № 336 на склад сім`ї з двох осіб в будинку АДРЕСА_1, який на час видачі ордера мав статус гуртожитку. В 1999 році статус зазначеного гуртожитку було змінено на житловий будинок, в результаті чого 18 травня 2000 року ЗАТ "Укрпрофздоровниця" набуло право власності на цей багатоквартирний будинок шляхом отримання свідоцтва про право колективної власності, а 29 грудня 2003 року власником цього будинку стала Одеська міська рада на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради народних депутатів на підставі рішення Одеської міської ради від 09 грудня 1999 року.
Листом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від
06 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено, що 20 вересня 1996 року Одеським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" родині ОСОБА_2 було надано ордер № 276 на зайняття підсобного приміщення № 287 площею
17,4 кв.м (далі по тексту - спірне приміщення), тобто до попередньої зміни статусу будинку, як сімейного гуртожитку, оскільки лише 31 березня 1999 року винесено розпорядження міського голови "Про прийняття на баланс житлових підприємств Приморської, Суворовської, Київської районних адміністрацій зовнішніх інженерних мереж, житлових будинків, сімейних гуртожитків, будівель ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Відповідачі без законних на те підстав та дозволів реконструювали спірне приміщення в житлове, в той час як будь-яких розпоряджень райадміністрації щодо зміни функціонального призначення нежитлового приміщення на службову квартиру з присвоєнням нумерації № 287 та включення зазначеної житлової квартири до числа службового з переданням КП "ЖКС "Фонтанський" для подальшого розподілу працівника підприємства не було.
Виходячи з вимог статті 58 ЖК України, згідно яких ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, спірне приміщення було нежилим, що в силу статті 59 ЖК України є підставою для визнання ордеру недійсним, а відповідно до статті 117 ЖК України особи, що там проживають, повинні бути виселені. З моменту видачі ОСОБА_2 ордеру на право зайняття підсобного приміщення № 287 площею 17,4 кв.м, на підставі якого остання вселилася в дану квартиру з родиною у складі трьох осіб, було істотно порушено права та законні інтереси позивачки.
ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправними дії ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" щодо прийняття рішення 19 вересня 1996 року у видачі ОСОБА_2 ордеру № 276 на право зайняття з родиною із трьох осіб підсобного приміщення № 287 площею
17,4. кв.м по АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 19 вересня 1996 року про видачу ОСОБА_2 ордеру № 276 на право зайняття з родиною із трьох осіб підсобного приміщення № 87 площею
17,4. кв .м по АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним ордер № 276 на житлову площу в гуртожитку, виданий
20 вересня 1996 року Одеським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" ОСОБА_2 на право зайняття з родиною із трьох осіб підсобного приміщення № 287 площею 17,4. кв .м по АДРЕСА_1 ;
- виселити відповідачів з підсобного приміщення № 287 площею 17,4. кв .м по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю доказів порушення суб`єктивного цивільного права ОСОБА_1, яке потребує судового захисту в силу статті 15 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
07 жовтня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 вересня
2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірне приміщення на час видачі ордеру не було житловим приміщенням, а знаходилось у користуванні всіх мешканців, а тому не було правових підстав видавати ордер. Висновок судів є неправильним, оскільки зроблений на підставі неналежним чином оцінених доказів.
Доводи інших учасників справи:
12 січня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв`язкуподав до Верховного Суду заперечення, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від
11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
18 вересня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 11 червня 2019 року № 652/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-30298св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.