Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 645/5567/15-ц
провадження № 61-22273св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_1,
відповідач-позивач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2016 року у складі судді Шевченко Г. С. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 23 червня 2011 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі ними придбане наступне майно: 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2 ; холодильник LG; кухонний м`який куток; комод; бетономішалка; електрорубанок; 2 перфоратори; шуруповерт; болгарка ; електроточило; 2 бензотримери; будівельна тачка; АОГВ; газова колонка; насосна станція, доступу до якого у нього немає, оскільки відповідач змінила вхідні замки та не надає йому допуску навіть до особистих речей, які залишились у будинку.
Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється вирішити питання про поділ майна, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, а також на наступне майно: електрорубанок вартістю 400,00 грн; перфоратор - 950,00 грн; перфоратор - 800,00 грн; шуруповерт - 300,00 грн; болгарку - 500,00 грн; електроточило - 270,00 грн; бензотример - 1 320,00 грн.
У порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: шафу вартістю 1 200,00 грн; комод 1 500,00 грн; бетономішалку - 1 300,00 грн; лобзик - 350,00 грн; будівельну тачку - 250,00 грн.
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторониперебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 червня 2011 року. Однією сім`єю вони перестали проживати з квітня 2014 року. 01 липня 2011 року, через тиждень після укладення шлюбу та за два тижні до народження їх дитини, її дочка від першого шлюбу ОСОБА_3 оформила продаж квартири, яка дісталась їй від батька, та купила будинок у спільну власність із ОСОБА_2 (фактично подарувала їй кошти на половину будинку). Правочини були оформлені в один день з різницею в 2 години та майже на одну суму, з різницею в 4 000,00грн, що свідчить про те, що кошти від продажу квартири використані на купівлю спірного будинку. Отже, лише 4 000,00грн були спільними і відповідач не заперечує, щоб вони були розділені. В момент укладення шлюбу ОСОБА_2 була на 9 місяці вагітності, і позивач не мав наміру з нею одружуватися, але коли дізнався про те, що вона збирається придбати будинок, купив обручку та вони одружилися. Обізнаною з приводу наслідків придбання будинку в період шлюбу вона не була.
З урахуванням виккладеного просила: визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право на грошову компенсацію у розмірі 2 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено; в порядку розподілу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 ; в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: електрорубанок вартістю 400,00 грн; перфоратор вартістю 950,00 грн; перфоратор вартістю 800,00 грн; шуруповерт вартістю 300,00 грн; болгарку вартістю 500,00 грн; електроточило вартістю 270,00 грн; бензотример вартістю 1 320,00 грн, усього на суму - 4 540,00 грн; в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на: шафу вартістю 1 200,00 грн; комод вартістю 1 500,00 грн; бетономішалку вартістю 1 300,00 грн; лобзик вартістю 350,00 грн; будівельну тачку вартістю 250,00 грн, усього на суму - 4 600,00 грн; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2016 року залишено без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_2 не доведено, що грошові кошти від продажу квартири її дочки були використані на купівлю спірного будинку, не доведено і того, що кошти на 1/2 частини будинку фактично були подаровані ОСОБА_2 дочкою, а тому 1/2 частини зазначеного будинку з надвірними будівлями та спорудами була набута подружжям під час шлюбу, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано джерело коштів, які ОСОБА_1 міг би витратити на спірний будинок. Зазначає, що надала до суду докази того, що будинок придбано за її особисті кошти, а ОСОБА_1 не довів свою фінансову спроможність прийняти участь у купівлі спірного будинку. Посилається на те, що із нею залишилася проживати малолітня дитина, існує заборгованість з аліментів, тому суд при поділі майна повинен був відступити від ріності часток.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; зупинено виконання рішення суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 травня 2018 року справу № 645/5567/15-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували з 23 червня 2011 року по 07 серпня 2015 року у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2015 року.
Установлено та не заперечується сторонами, що в період шлюбу ними придбано наступне рухоме майно: електрорубанок вартістю 400,00 грн; перфоратор вартістю 950,00 грн; перфоратор вартістю 800,00 грн; шуруповерт вартістю 300,00 грн; болгарка вартістю 500,00 грн; електроточило вартістю 270,00 грн; бензотример вартістю 1 320,00 грн; шафа вартістю 1200,00 грн; комод вартістю 1 500,00 грн; бетономішалка вартістю 1 300,00 грн; лобзик вартістю 350,00 грн; будівельна тачка вартістю 250,00 грн.
Сторони дійшли згоди щодо поділу вказаного рухомого майна та представник ОСОБА_2, маючи на це відповідні повноваження, позов ОСОБА_1 в цій частині визнала.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період шлюбу 01 липня 2011 року придбано 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ові, яку зареєстровано відповідно до договору купівлі-продажу будинку на ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2011 року продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (кожному належало по 1/3 частини у праві власності на квартиру) за договором купівлі-продажу відчужено квартиру АДРЕСА_2 за 220 000 грн. ОСОБА_2 не була учасником зазначеного договору.