Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 643/10533/13-ц
провадження № 61-12911св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року у складі суддів: Швецової Л. А., Бровченко І. О., Малінської С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 20 на суму 2 644 000 доларів США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою 12,5% річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1 . Іздозволу банку квартири АДРЕСА_8 виведено з іпотеки та відчужено власником. Позичальник взяті на себе зобов`язання припинив виконувати з грудня 2008 року, тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13травня 2010 року у справі № 2-1404/10 та рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2010 року у справі № 22-ц-10856/2010 рік на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543 грн 02 коп., 2 630 252 долари 33 центи США, судові витрати.
Рішення суду боржниками не виконується, примусові дії щодо виконання рішення суду позитивних наслідків не мають. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки № 16/9-Бвід 09 червня 2008 року визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек. 04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмета іпотеки поновлено. Разом з тим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили квартиру АДРЕСА_2 і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року. Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-ІV передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тому відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 набули статусуіпотекодавців, а банк має право звернути стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 . За кредитним договором.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши вимоги, позивач просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у загальному розмірі 3 664 801 долар 99 центів США та 23 800 945 грн 13 коп. пені звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 та яка належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з початковою ціною продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27травня 2014 року позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ХМНО Глуховцева Н. В., про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
24 березня 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_3 у розмірі 3 802 286 доларів 09 центів США та 23 432 303 грн 42 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 453 тис. грн з наданням банку всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату договору купівлі-продажувід 13 жовтня 2009 року за реєстровим № 5019, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікату договору купівлі-продажувід 13 жовтня 2009 року за реєстровим № 5019, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідно до висновку про вартість майна, що міститься в звіті про оцінку предмета іпотеки, вартість квартири АДРЕСА_3 складає 453 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2016 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20 від 26грудня 2007 року позичальника ОСОБА_3 у розмірі 3 802 286 доларів 09 центів США, що складається з простроченої заборгованості за кредитомв розмірі 2 382 796доларів 72 центиСША, простроченої заборгованості за процентамив розмірі 1419 489долари 37 центівСША, та 23 432 303 грн 42 коп. пені, яка складається з пені за простроченняпогашення кредиту у сумі 18 752 982грн 61 коп., пені за прострочення погашення процентів у сумі 4 679 320грн 81 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 453 тис. грн з наданням банку всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року за реєстровим № 5019, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікату договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року за реєстровим № 5019, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права і обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.На момент укладення іпотечного договору банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири в якості предмету договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них. Тобто,в іпотеку передавався увесь житловий будинок (включаючи усі 123 квартири, з яких він складався) та приналежності. В договорі предмет іпотеки описаний як житловий будинок літ. В-5, АДРЕСА_1 розташовано 123 квартири) без деталізації та опису кожної окремої квартири. Пізніше квартира НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стала самостійним об`єктом нерухомого майна, не змінивши при цьому статусу за договором іпотеки.У розумінні статті5 Закону України "Про іпотеку" на момент укладення договору іпотеки спірна квартира була складовою частиною предметаіпотеки, а після її виділення в натурі стала самостійним предметом іпотеки, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договорами купівлі-продажу, дарування квартири.Також, після скасування судового рішення про визнання недійсним договору іпотеки до Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку та відповідне обтяження не на увесь будинок в цілому, а на його складові частини, що свідчить про те, що спірна квартира дійсно є предметом іпотеки. З Витягу з Державного реєстру іпотек від 14травня 2012 року та Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 травня 2012 року вбачається, що об`єктом обтяження є квартири, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, літ. В-5, в тому числі і спірна квартира НОМЕР_1 .
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Позивач просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_5 , який є предметом іпотеки за договором № 16/08-Б. Разом з тим, за договором № 16/08-Б предметом іпотеки визначено не окремі квартири, а будинок 31 загалом (який складається із123 квартир). При цьому договором №16/08-Б визначено вартість предметаіпотеки в цілому в розмірі 17 070000 грн. За погодженням сторін договору іпотеки з-під іпотеки виключено 26 квартир, розташованих у будинку 31, при цьому попередня вартість предмета іпотеки не змінювалась. Отже, така вартість визначена з тим розрахунком, що предмет іпотеки містить 123 квартири. Відповідно до пункту 3.3.14 вказаного договору іпотеки, у разі проведення іпотекодавцями реконструкції, в результаті якої зміниться назва предмета іпотеки, функціональне призначення, загальна площа, правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та інше, іпотекодавці зобов`язані повідомити про це іпотекодержателя в 5-денний строк з моменту проведення реконструкції та внести відповідні зміни до цього договору іпотеки, шляхом укладення з іпотекодержателем нотаріально посвідченого додаткового договору. Даних про укладання такого додаткового договору матеріали справи не містять. Не надано суду доказів і про існування будь-яких інших договорів, якими б вносилися відповідні зміни до договору іпотеки у зв`язку з виділенням окремих квартир у будинку 31 в натурі, і реєстрації права власності на них як на окремі об`єкти нерухомості. Отже, спірна квартира на час укладення договору № 16/08-Б була невідокремленою складовою частиною предмета іпотеки, тому немає правових підстав вважати, що ця квартира стала самостійним предметом іпотеки. Витяги з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 травня 2012 року, на які послався суд першої інстанції та в яких відображено, що об`єктом обтяження є квартири, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, не є належними доказами на підтвердження набуття спірною квартирою статусу самостійного предмета іпотеки, оскільки відповідні зміни до договору іпотеки сторонами договору не вносилися. Договір іпотеки, копія якого наявна у матеріалах справи, передбачає право банку звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, та не містить процедури звернення стягнення на квартиру як складову частину предмета іпотеки.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира обтяжена іпотекою, входить до складу іпотечного майна, а тому на неї можливо звернути стягнення. Крім того, іпотекодавці відчужили квартиру без згоди банку.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 26 грудня 2007 рок між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 20 на суму 2 644 000 доларів США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою 12,5% річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1 .