Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 127/2-3667/08
провадження № 61-15983св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інна Віталіївна, виконуючий обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевська Ірина Ігорівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року у складі судді Скульської І. Д. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року у складі суддів: Рибчинського В. П., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В., виконуючого обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І., заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.
Скарга мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України на виконанні перебувають з 2007 року п`ятнадцять виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів, виданих Замостянським районним судом м. Вінниці та Вінницьким міським судом Вінницької області, щодо виконання рішення суду про його звільнення та рішення Європейського суду з прав людини у справі " ОСОБА_1 та інші проти України". У 2017 році виконавчі провадження № 24254306 за виконавчим листом № 2-3667-2008, який видано 18 квітня 2009 року; № 27605579 за виконавчим листом № 4-с-84-201, який видано 30 червня 2011 року; № 33374156 за виконавчим листом 206/3369/2012 були передані державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В.
03 березня 2017 року та 04 березня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В. у вказаних виконавчих провадженнях замінено боржника - Головне управління юстиції у м. Києві на Головне територіальне управління юстиції у м. Києві. Вказував, що для завершення виконання вказаних виконавчих проваджень необхідно виконати лише рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, яке з 2004 року перебуває на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва. Виконавчими листами зобов`язано посадових осіб боржника - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві в примусовому порядку виконати судове рішення відносно звільнення ОСОБА_1 та проведення повного розрахунку з ним, проте рішення суду та зазначені виконавчі листи не виконуються у визначені законом строки. Така бездіяльність державної виконавчої служби щодо виконання виконавчих документів є неправомірною та порушує його законні права.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчі провадження № 24254306, № 27605579 та № 33374156 стосуються виконання боржником - Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві судових рішень щодо бездіяльності органів виконавчої служби та щодо виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, яке вже виконано в примусовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко проти України" виконані в повному обсязі, а доводи скарги зводяться до незгоди заявника із невчасно проведеним розрахунком за рішенням Європейського суду з прав людини.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та постановити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з`ясовано обставини, які є підставою вимог скарги, внаслідок чого не було застосовано закон, який підлягає застосуванню; не надано належної оцінки дослідженим доказам; в порушення частини четвертої статті 82 ЦПК України суди не взяли до уваги обставини, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Суди дійшли помилкового висновку про те, що рішення суду про звільнення є виконаним з моменту видачі наказу, при цьому не перевірено обставини видачі цього наказу, чи вчасно він вручений заявнику, чи видана належно заповнена трудова книжка заявнику і коли, чи відповідають у ній записи редакції наказу про звільнення, не перевірена вся сума боргу. Зазначені обставини вказують на те, що державним виконавцем не дотримано порядок і спосіб виконання рішення суду, який зазначений у виконавчому документі. Відмовляючи у задоволенні скарги суди послались на хибні та не перевірені доводи відповідача та залишили поза увагою постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, якою встановлено факт невиконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року саме стосовно дати звільнення в наказі, терміну видачі трудової книжки та її заповнення, неповноти проведеного розрахунку. Також, не взято до уваги ухвалу Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2018 року, якою скасована постанова державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Заєць Т. І. вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення про звільнення та належного оформлення трудової книжки. Крім того, судом безпідставно відмовлено у задоволенні відводу судді.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За положеннями статті 383 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 387 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду скарги, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суди установили, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДАК "Укрресурси" про зміну дати наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку, зобов`язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду Вінницької області від 25 січня 2001 року та провести з ним повний розрахунок. Стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом трудового спору в сумі 900 грн та на оплату адвоката в сумі 100 грн, всього стягнуто 1 000 грн.
У зв`язку з тривалим невиконанням вищевказаного рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для захисту своїх порушених прав.
17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "ОСОБА_1. та інші проти України" яким постановлено, що у справах наведених у додатку 1 до рішення було порушено:пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; вирішено, що: а) упродовж трьох місяців держава відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню та виплатити по 2 000 євро кожному із заявників (або його представникам), наведених у додатку відшкодування матеріальної та моральної шкоди, компенсацію судових витрат та інших витрат з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу; б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.
Тобто, рішення Європейського суду з прав людини у вищевказаній справі мало бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.
Виконавчі провадження № 24254306 за виконавчим листом № 2-3667-2008, який видано 18 квітня 2009 року; № 27605579 за виконавчим листом № 4-с-84-2011, який видано 30 червня 2011 року; № 33374156 за виконавчим листом № 206/3369/2012, який видано 26 червня 2012 року, стосуються виконання боржником - Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві судових рішень щодо бездіяльності з виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у адміністративній справі № 802/2019/16-а за заявою ОСОБА_1 про судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку частини дев`ятої статті 267 КАС України в адміністративній справі № 802/3745/15-а за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії встановлено, що 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 "Яворовенко та інші проти України", яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 Євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
Згідно з Додатком до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню: рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року; рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року; рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.