Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 219/627/16-ц
провадження № 61-5286св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року у складі судді Тверського С. М. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Курило В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 13 648,03 грн, у томі числі: заборгованість за кредитом в розмірі 5 637,05 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 5 784,88 грн, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1 100,00 грн та штрафи в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 626,10 грн (процентна складова), ПАТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з відповідача на його користь зазначені суми заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 13 648,03 грн, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір про надання кредиту, відповідач порушив обов`язок погашення заборгованості і сплати процентів, комісій та штрафних санкцій.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" пені та штрафів скасовано, у задоволенні позову про стягнення пені та штрафів відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту від 13 листопада 2007 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 637,05 грн, за процентами за користування кредитом у розмірі 5 784,88 грн, а всього - 11 421,93 грн; у решті рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що строк дії картки встановлено до 31 жовтня 2015 року, а з позовом банк звернувся 25 січня 2016 року, а тому позивач не пропустив строк позовної давності. З урахуванням вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та того, що ОСОБА_1 зареєстрований у м. Артемівськ, який віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у задоволенні позову в частині стягнення штрафів та пені слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у частині задоволення позову, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що надані банком з позовною заявою Умови та Правила надання банківських послуг не підтверджують укладення кредитного договору, оскільки не містять його підпису; не надано доказів зарахування коштів на його рахунок.
Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з кредитним договором від 13 листопада 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач отримав кредит у банку у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 .
З анкети-заяви відомо, що ОСОБА_1 видано картку ПАТ КБ "ПриватБанк" із встановленим кредитним лімітом в розмірі 250,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.