У Х В А Л А
12 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 234/11395/14-ц
Провадження № 14-349цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживача
за касаційною скаргою позивачки на рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року та
в с т а н о в и л а:
24 листопада 2014 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з банку заборгованість станом на 27 червня 2013 року у розмірі 6 257,39 дол. США з яких: 5 767,38 дол. США - сума неповернутого банківського вкладу, 490,01 дол. США - проценти.
Мотивувала позов такими обставинами:
- 23 червня 2011 року позивачка та банк уклали договір № 003123/FDV21-11 строкового банківського вкладу фізичної особи "Класичний" на строк до 23 липня 2011 року, згідно з яким позивачка передала банку вклад у розмірі 100 дол. США під 4 відсотки річних;
- 23 червня 2011 року позивачка та банк уклали договір № 003124/FDV21-11 строкового банківського вкладу фізичної особи "Цільовий" на строк до 24 червня 2012 року, згідно з яким позивачка передала банку вклад у розмірі 1 400 дол. США під 7,8 відсотка річних;
- 25 червня 2012 року позивачка та банк уклали договір № 002805/FDV31-12 строкового банківського вкладу фізичної особи "Цільовий" на строк до 27 червня 2013 року, згідно з яким позивачка передала банку вклад у розмірі 5 767,38 доларів США під 8,05 відсотка річних;
- 28 лютого та 26 березня 2014 року позивачка зверталася з листами до банку, в яких просила повернути всі суми вкладів з нарахованими процентами;
- листом від 30 травня 2014 року № 2874/56.2-2766-02 банк відмовив позивачці у поверненні цих коштів, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
25 листопада 2014 року Краматорський міський суд Донецької області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
18 червня 2015 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
16 грудня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою скасував рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 червня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційний суд мотивував ухвалу так:
- у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах;
- суди першої й апеляційної інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин і нормою, яку слід застосовувати, зокрема не перевірили, чи підтверджені доказами позовні вимоги позивачки та чи можна задовольнити позовні вимоги у спосіб, визначений у позовній заяві, з урахуванням обставин справи та приписів Закону № 4452-VI;
- суд першої інстанції не врахував, що на час ухвалення ним рішення була розпочата процедура ліквідації банку; не з`ясував, хто має бути відповідачем у справі та чи скористалась позивачка правом звернутися до Фонду із заявою про повернення банківського вкладу. Апеляційний суд не звернув уваги на зазначені недоліки, які допустив суд першої інстанції.
10 березня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області на підставі заяви позивачки постановив ухвалу, якою залучив Фонд співвідповідачем у справі.
Надалі позивачка уточнила позовні вимоги, доповнивши їх ще однією вимогою - про зобов`язання виконавчої дирекції Фонду в особі уповноваженої особи Фонду Тімоніна Олександра Олексійовича внести до реєстру вкладників дані про позивачку для здійснення їй виплати гарантованої суми відшкодування з визначенням розрахункової суми відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
23 червня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення про часткове задоволення позову: зобов`язав виконавчу дирекцію Фонду в особі уповноваженої особи Фонду Тімоніна О. О. внести в реєстр вкладників дані про позивачку для здійснення їй виплат гарантованої суми відшкодування з визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розмірі, еквівалентному 6 257,39 дол. США за курсом НБУ станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд першої інстанції мотивував рішення так:
- у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах;
- оскільки розпочата процедура ліквідації банку, а сума вкладу не перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200 000 грн, Фонд зобов`язаний включити позивачку до реєстру вкладників для виплати відшкодування у розмірі, еквівалентному 6 257,39 дол. США.
22 листопада 2016 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив додаткове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги до банку про стягнення заборгованості за вкладами та процентів.
25 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області ухвалив рішення, яким скасував рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2016 року в частині задоволення вимог до Фонду та закрив у цій частині вимог провадження у справі; в іншій частині вказане рішення суду першої інстанції та його додаткове рішення від 22 листопада 2016 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував рішення так :
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до банку, оскільки на момент ухвалення рішення у справі в банку вже була введена тимчасова адміністрація, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI;
- спори, які виникають у сфері гарантування вкладів фізичних осіб за участю Фонду щодо неправомірних дій останнього чи його працівників, є публічно-правовими, а тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства; суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
13 лютого 2017 року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року та залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2016 року. Касаційну скаргу мотивує тим, що спір виник не з публічно-правових відносин, а через невиконання банком цивільно-правових угод, а тому його треба розглядати за правилами цивільного судочинства та застосувати висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.