Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 607/14707/17
Провадження № 51-2604 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражника М. В.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Васильківської О. А. на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010003543, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Тернопіль, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 7 липня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Згідно з ст. 71 КК до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 липня 2017 року у виді 4 років позбавлення волі і за сукупністю вироків остаточно визначено покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховується з моменту затримання, а саме з 2 листопада 2017 року по 21 вересня 2018 року.
Зараховано ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання попереднє ув`язнення, з 2 листопада 2017 року по 21 вересня 2018 року, що відповідає 10 місяцям 19 дням позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №1.4-1371/17 від 15.11.2017 року в розмірі 988,70 грн. на користь держави.
Ухвалено рішення щодо речового доказу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те що він 1 листопада 2017 року близько 19.45 год., з корисливого мотиву, діючи повторно, таємно викрав у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 з шухляди грошові кошти, що належали потерпілому ОСОБА_2, чим завдав останньому матеріальної шкоди на суму 1500 гривень.
20 лютого 2019 року Тернопільським апеляційним судом вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення крадіжки грошових коштів з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" за обставин, встановлених судом першої інстанції, і вичерпані можливості їх одержання. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано та звільнено ОСОБА_1 з-під варти.
Процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №1.4-1371/17 від 15.11.2017 року в розмірі 988,70 грн. віднесено на рахунок коштів Державного бюджету України.
Прийнято рішення щодо речового доказу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Тернопільської місцевої прокуратури Васильківська О. А. просить ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з тих підстав, що докази у даному кримінальному провадженні зібрано з порушенням КПК.
Стверджує, що отримання доказів шляхом добровільного надання учасниками кримінального провадження чинним КПК не заборонено.
Відеодиск з записом камер відеоспостереження, який у подальшому було визнано речовим доказом, було вилучено шляхом добровільної передачі потерпілим ОСОБА_2 оперуповноваженому ВІП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області.
Прокурор стверджує, що добровільна видача відеозапису потерпілим не є слідчою дією, тобто фактично досудове розслідування до внесення відомостей до ЄДРДР не відбувалось. Оперативний працівник поліції, який здійснював виїзд на місце події злочину, діяв у відповідності до вимог Закону України "Про національну поліцію".
Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам міжнародного та національного законодавства неправильно тлумачив закон та не застосував закон про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Прокурор не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання від 2 листопада 2017 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А. О. підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд скасовуючи обвинувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, дійшов висновку про відсутність достатніх, належних і допустимих доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення крадіжки грошових коштів з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" у АДРЕСА_2 за обставин, встановлених судом першої інстанції, і вичерпані можливості їх одержання.
Внутрішнє переконання суду при оцінці доказів повинне ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. При цьому не повинна мати місце наперед визначена упередженість, тенденційність при оцінці доказів, впевненість у винності особи, діям якої дається оцінка, безпідставне, необґрунтоване відкидання доказів, які свідчать про невинуватість особи.
Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Як вбачається з ч. 5 ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.