Постанова
іменем України
6 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 641/1300/17
провадження № 51-8960 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гладкого О.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220540000031, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 22 лютого 2017 року вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця смт Манченки Харківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого 22 лютого 2017 року вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 травня 2017 року засуджено:
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 4 ст.70 КК за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2017 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
ОСОБА_2 за ч. 2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 ухвалено виконувати самостійно.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом та наведених у вироку, 17 серпня 2016 року двічі приблизно о 23 годині, 18 серпня 2016 року приблизно о 23 годині, 20 жовтня 2016 року приблизно о 23 годині, 27 листопада 2016 року приблизно о 2 годині, 28 листопада 2016 року (двічі) о 23 годині та в нічний час доби, знаходячись в м. Харкові біля будинку № 15 по вул . Ковтуна, будинку № 17 по вул. Ковтуна, будинку № 19 по вул. Ковтуна, будинку № 15 по вул. Ковтуна, будинку № 5а по вул. Мухачова, будинку № 5 по вул. Дизельна та будинку № 1 по вул. Морозова , відповідно, впевнившись, що за його діями ніхто спостерігає, шляхом вільного доступу, за допомогою металевих кусачок скоїв крадіжку належного ПАТ "Укртелеком" кабелю електрозв`язку, в тому числі 20 жовтня 2016 року та 27 листопада 2016 року повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2, при цьому усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив. У подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПАТ "Укртелеком" матеріальну шкоду.
Крім того, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом та наведених у вироку, 20 жовтня 2016 року приблизно о 23 годині, 21 жовтня 2016 року приблизно о 11 годині, 23 листопада 2016 року в денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, та 27 листопада 2016 року приблизно о 2 годині, знаходячись в м. Харкові біля будинку № 15 по вул . Ковтуна, будинку № 17 по вул. Ковтуна, в приміщенні під`їзду будинку № 19 по вул . Ковтуна, біля будинку № 5а по вул. Мухачова , відповідно, впевнившись, що за його діями ніхто спостерігає, шляхом вільного доступу, за допомогою кухонного ножа скоїв крадіжку належного ПАТ "Укртелеком" кабелю електрозв`язку, в тому числі 20 жовтня 2016 року та 27 листопада 2016 року повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_1, при цьому усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив. У подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПАТ "Укртелеком" матеріальну шкоду.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не враховано дані, що характеризують особи засуджених та характер вчинених ними дій. Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені 22 лютого 2017 року вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК, а стосовно ОСОБА_2 в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 186 КК; сумісно на протязі тривалого часу вони займаються злочинною діяльністю, не бажають ставати на шлях виправлення та перевиховання, не працюють, а їх каяття у вчинених злочинах не є щирим. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга прокурора визнана необґрунтованою.
Засуджений ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення щодо нього без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О.Є. підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гладкого О.Є.,перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК, та кваліфікація їх дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.