Постанова
іменем України
7 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 488/1745/18
провадження № 51-9780 км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Вергізової Л.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в кримінальному провадженні № 12018150050000648 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
виправданого у зв`язку з недоведеністю вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі-КК),
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у тому, що він 1 квітня 2018 року близько 03:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у дворі будинку АДРЕСА_2 шляхом розбиття скла водійських дверей проник до салону автомобіля марки ГАЗ-24 (д.н.з. НОМЕР_1 ), належного ОСОБА_2, та намагався ним незаконно заволодіти, однак був затриманий мешканцем указаного будинку на місці вчинення злочину.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, постановленою щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та уникнення останнім покарання. Зазначає, що апеляційний суд відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про повторний допит потерпілого та свідка й дослідження письмових доказів, чим порушив принципи змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора та не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримала, просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 згаданого Кодексу, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду дотримався.
У своїй касаційній скарзі прокурор указує на безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині. Таке твердження, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.
Так, із кримінального провадження вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, не погоджуючись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій не погоджувався зі встановленими місцевим судом фактичними обставинами кримінального провадження і просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів в апеляційній скарзі прокурора послався на те, що місцевий суд ретельно перевірив наявні у кримінальному провадженні докази, на підставі яких ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення, з дотриманням вимог ст. 94 КПК оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності та правильно дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК.