Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 756/9331/16
провадження № 61-34780св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Інститут ядерних досліджень Національної Академії Наук України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту ядерних досліджень Національної Академії Наук України на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту ядерних досліджень Національної Академії Наук України (далі - Інститут ядерних досліджень НАН України, інститут), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Інституту ядерних досліджень НАН України Слісенко В. І. від 21 червня 2016 року, яким його звільнено з посади наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів, у зв`язку з реорганізацією (ліквідацією окремих відділів та посад) та скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів Інституту ядерних досліджень НАН України з 21 червня 2016 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2016 року по день поновлення на роботі в розмірі 24 317,90 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Позов мотивовано тим, що з 21 січня 1988 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Наказом від 21 червня 2016 року його звільнено з посади наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів у зв`язку з реорганізацією (ліквідацією окремих відділів та посад) та скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки після попередження про наступне звільнення (24 лютого 2016 року) та до дати безпосереднього звільнення (21 червня 2016 року), на роботу до відповідача було прийнято осіб, які раніше не перебували в штаті відповідача. Станом на 11 березня 2016 року у відповідача була вакантна одна посада бухгалтера першої категорії та дві посади прибиральника службових приміщень. В порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивач не був повідомлений про наявність в інституті вакантних посад та йому такі посади не пропонувалися.
Крім того, станом на 29 квітня 2016 року (дата, з якої він підлягав звільненню), а також на саму дату звільнення - 21 червня 2016 року ні посадовий оклад, ні посада наукового співробітника у відділі теорії ядерних процесів, яку він обіймав, скорочена не була.
Всупереч вимог статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідач лише 15 березня 2016 року (тобто менше ніж за два місяці до запланованої дати вивільнення) направив до профспілкового комітету профспілки працівників НАН України звернення відповідно до вимог статті 43 КЗпП України про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Незаконне звільнення призвело до вимушених змін у житті позивача, чим останньому завдано моральних страждань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у складі судді Белоконної І. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. У відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці у виді скорочення штату працівників. Так, зокрема, керівництвом Інституту внесені зміни до штатного розпису, відповідно до яких посаду, яку обіймав позивач, було скорочено. При цьому, позивач за два місяці був попереджений про звільнення із займаної посади. Станом на 01 липня 2016 року у відділі теорії ядерних процесів, де працював позивач, вакантні посади були відсутні.
Отже, роботодавець у даному випадку був позбавлений можливості перевести позивача на іншу вакантну посаду з огляду на відсутність у юридичної особи - Інституту посади, яка би відповідала його кваліфікації. Крім того, до дати звільнення відповідачем було отримано згоду профспілкової організації на розірвання трудового договору з позивачем за пунктом 1 статті 40 КЗпПУкраїни.
Відповідачем не було допущено порушення вимог статті 49-2 КЗпПУкраїни при звільненні позивача, а тому вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 21 червня 2016 року про звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією (ліквідацією окремих відділів та посад) та скороченням чисельності працівників, про поновлення позивача на посаді наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів Інституту до задоволенню не підлягають.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів Інституту ядерних досліджень Національної Академії Наук України з 21 червня 2016 року.
Стягнуто з Інституту ядерних досліджень Національної Академії Наук України на користь ОСОБА_1 24 317,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 606,32 грн судового збору.
Стягнуто з Інституту ядерних досліджень Національної Академії Наук України на користь держави судовий збір у розмірі 1 157,52 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зміни в штатний розклад, згідно з якими було скорочено посаду наукового співробітника відділу теорії ядерних процесів внесено лише 01 липня 2016 року, тобто вже після звільнення позивача. За відсутністю належним чином внесених змін до штатного розкладу щодо скороченої посади суд першої інстанції помилково вважав звільнення позивача таким, що проведено у відповідності з вимогами трудового законодавства.
Крім того, згідно з положеннями статті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Разом з тим, згода профспілкового органу на звільнення позивача надана 15 березня 2016 року, а звільнення позивача відбулось 21 червня 2016 року, тобто більше, ніж через три місяці з дня одержання згоди профспілкової організації.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про поновлення позивача на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки звільнення позивача з порушенням встановленого порядку внесло зміни у його життєві стосунки, призвело до душевних страждань та витрату часу на поновлення порушених прав, суд апеляційної інстанції, з урахуванням характеру, тяжкості та тривалість моральних страждань дійшов висновку, що 1 000 грн є достатнім та справедливим відшкодуванням моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Інститут ядерних досліджень Національної Академії Наук України, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що наказом від 23 лютого 2016 року визначені посади, які підлягають скороченню. Датою скорочення переліку посад, в тому числі посада позивача, встановлено 29 квітня 2016 року. Відповідач не мав законної підстави скоротити посаду та звільнити позивача у визначений строк, оскільки в період з 25 квітня 2016 року по 17 червня 2016 року позивач перебував на лікарняному, у зв`язку з чим, його було звільнено у законний спосіб, передбачений нормами КЗпП України після виходу на роботу.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку, коли розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, або у зв`язку із спливом місячного строку з дня надання згоди на звільнення, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Таким чином, встановивши наявність спливу місячного строку згоди профспілкового органу на звільнення позивача, суд апеляційної інстанції повинен був зупинити провадження у справі, запитати згоду профспілкового органу і лише після цього продовжити розглядати спір по суті.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.