Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 640/16278/16
провадження № 61-29023св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Кіся П. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариств "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), третя особа: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
(далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, орган державної виконавчої служби), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ХМНО) Ємець І. О., з позовом, в якому просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 лютого 2016 року, вчинений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І. О. про зверненню стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності
ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що 21 грудня 2006 року між позивачем та банком укладено кредитний договір, в забезпечення виконання якого 21 грудня 2006 року між сторонами укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
За вказаним кредитним договором утворилась заборгованість.
05 лютого 2016 року приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І. О. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану, що належить позивачу.
Згідно виконавчого напису за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк", які станом на 11 вересня 2015 року складають 277 867,36 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 11 вересня 2015 року складає 6 040 569,32 грн.
15 лютого 2016 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 05 лютого 2016 року про звернення стягнення на квартиру, що належить позивачу, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження.
Вказаний виконавчий напис позивач вважає незаконним, та таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що його вчинено відповідно до пункту 1, а не пункту 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що є порушенням статті 87 Закону України "Про нотаріат" та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, так як в даному випадку строк основного зобов`язання не закінчився.
Позивач вважає, що розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту та відсотків, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника.
Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року у складі судді Попрас В. О. позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 лютого 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання не відбувалося, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" не виконані вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку". Докази, на підтвердження факту отримання позивачем вимоги про усунення порушення від відповідача та про намір відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки відсутні.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що нотаріусом правомірно включено до виконавчого напису положення про задоволення за рахунок реалізації майна заборгованості у повному обсязі, яка була надана банком на день його вчинення. З наданих нотаріусом матеріалів нотаріальної справи вбачається, що ПАТ "Укрсоцбанк" було надано усі необхідні документи, передбачені саме пунктом 1.1. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий напис вчинявся саме на підставі пункту 1 Переліку документів, що підтверджується самим виконавчим написом та наявними документами згідно списку, передбаченого лише пунктом 1 Переліку. Таким чином, банк виконав лише одну з п`яти обов`язкових вимог, передбачених пунктом 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення виконавчого напису у даному випадку є порушенням
статті 87 Закону України "Про нотаріат" та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки строк основного зобов`язання не закінчився.
Апеляційний суд не звернув уваги на відсутність в матеріалах нотаріальної справи більшості документів, передбачених пунктом 1-1 Переліку.
Посилання апеляційного суду на відсутність доказів оспорювання кредитного договору є безпідставними, оскільки під час розгляду справи представником позивача надавалась копія ухвали Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що останній платіж за договором кредиту позивачем було здійснено у 2008 році, після цього позивач жодних платежів не здійснював, а платіж від 27 вересня 2013 року в розмірі 203,45 грн, про який зазначається у наданому банком розрахунку, проведено не ним, а невідомою особою з метою надання у 2016 році можливості банку права звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису в межах трьохрічного строку.
Апеляційний суд не звернув уваги на вказані обставини, не надав належної правової оцінки та обґрунтування пропущеному ПАТ "Укрсоцбанк" трирічному строку для можливості звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Апеляційним судом не враховано, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не отримав первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми відсотків, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту та відсотків не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника.
Приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
У ОСОБА_1 не було можливості оскаржити суму боргу, вказану у вимозі ПАТ "Укрсоцбанк" від 17 вересня 2015 року, яка начебто направлялася на адресу позивача, оскільки докази направлення саме вказаної вимоги відсутні, що в свою чергу, є порушенням статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1-1 Переліку документів.
Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Отже, безспірність заборгованості не підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Апеляційним судом також не враховано, що вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання не відбувалось, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" порушив вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "Укрсоцбанк" не погодилось з доводами позивача та просило залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.