Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 307/313/15-ц
провадження № 61-11158св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Солотвинська селищна рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Леска В. В., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Солотвинської селищної ради від 15 грудня 2009 року № 581 надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та побудови садового будинку площею 0,035 га по АДРЕСА_1 .
В подальшому рішенням Солотвинської селищної ради від 31 липня 2014 року № 655 до вищезазначеного рішення внесені зміни, шляхом його викладення у новій редакції, а саме надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,035 га по АДРЕСА_1 .
Зазначала, що звернувшись до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з приводу виготовлення проекту землеустрою, отримала відповідь про неможливість його виготовлення, оскільки вказана земельна ділянка накладається на сусідню земельну ділянку, яка за інформацією Управління Держземагенства у Тячівському районі Закарпатської області перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_2
Вказувала, що спірна земельна ділянка, площею 0,035 га знаходиться у її користуванні, а тому вона є землекористувачем у силу статті 98 ЗК України.
Відповідач відмовляється вирішити спір у добровільному порядку.
Враховуючи наведене, позивачка просила встановити їй постійний, безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачна час розгляду справи не була власником чи користувачем земельної ділянки, оскільки таке право ще не оформила відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2016 року до участі у справі в якості позивача залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено ОСОБА_1 земельний сервітут на безстрокове постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, належить ОСОБА_2, по межі цієї земельної ділянки між літерами "А" та "Г" шириною 2,0 метри, площею 0,0045 га на право проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні інші можливості потрапити на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1, а отже її використання неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .
При цьому, оскільки відповідач категорично відмовляється від встановлення сервітуту, своїх пропозицій щодо умов його встановлення, зокрема, щодо розміру плати за сервітут, не надавав, тому апеляційний суд вирішив, що встановлений земельний сервітут має бути безоплатним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ОСОБА_1 не має жодних документів, що підтверджували б його цивільні права на земельну ділянку, яку рішеннями Солотвинської селищної ради від 15 грудня 2009 року та від 31 липня 2014 року виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Крім того, зазначені рішення органу місцевого самоврядування не носять правотворчого характеру, а є підставою для оформлення права власності на земельну ділянку.
Звертає увагу, що покійні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за своє життя не набули право власності чи користування земельною ділянкою, площею 0,035 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, а тому позивач не є належним правонаступником. Апеляційний суд не перевірив чи звертався ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність та наявності у нього такого рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
06 червня 2019 року справа розподілена судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що рішенням Солотвинської селищної ради Тячівського району від 15 грудня 2009 року № 581 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та побудови садового будинку площею 0,035 га у АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою виконкому Солотвинської селищної ради ОСОБА_4, відповідно до земельно-облікових документів користувався земельною ділянкою площею 0,035 га по АДРЕСА_1, із 1998 року.
В подальшому, після смерті ОСОБА_4, рішенням Солотвинської селищної ради Тячівського району від 31 липня 2014 року № 655 внесено зміни до рішення від 15 грудня 2009 року № 581, шляхом його викладення в новій редакції, а саме - надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,035 га у АДРЕСА_1 .
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, до якого звернулася ОСОБА_3 за виготовленням проекту землеустрою, повідомив, що відповідно до виконаної топо-геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,035 га для ведення індивідуального садівництва виявлено її накладення на сусідню земельну ділянку, що перебуває у приватній власності, виготовити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки за вказаним обставин є неможливим, для вирішення межового (земельного) спору необхідно звернутися до власника приватизованої земельної ділянки або в суд з відповідним позовом до нього.