Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 310/5926/16-ц
провадження № 61-29959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами, посилаючись на те, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2012 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2012 року, з ОСОБА_2 на її користь стягнуто безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 141 123 грн та судовий збір в розмірі 1 411,23 грн. Відповідач не повернув кошти в повному обсязі, станом на 01 серпня 2016 року борг складає 138 569,01 грн. Враховуючи викладене, на підставі статті 536, частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 13 серпня 2013 року до 23 січня 2017 року в розмірі 72 389,71 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року у складі судді Троценко Т. А. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок порушення договору про зобов`язання спільного придбання квартири, за якими ОСОБА_1 сплачувала замість ОСОБА_2 частину щомісячних внесків до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль". Оскільки відповідач фактично не отримував грошових коштів від ОСОБА_1, боргових зобов`язань між ними не виникало, тому положення статті 536, частини другої статті 1214 ЦК України не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі 72 389,71 грн та судові витрати в розмірі 1 434,94 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, набутими відповідачем без достатніх правових підстав. Місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, щодо права особи на одержання процентів на підставі статті 536, частини другої статті 1214 ЦК України. Оскільки сторонами не було встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, такий розмір не визначений законом або іншим актом цивільного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду необґрунтовано стягнуто проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України. До правовідносин між сторонами неможливо застосувати статтю 536 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 отримувала грошові кошти від здачі в найм належної йому квартири і сплачувала ці кошти на погашення його кредиту, тобто кошти не є безпідставно набутими. Висновок апеляційного суду про нарахування процентів на суму заборгованості в розмірі 138 569,01 грн є безпідставним, оскільки в період з 2012 року по 2017 рік з його пенсіїна користь ОСОБА_1 щомісячно відраховувалися суми в рахунок погашення цієї заборгованості.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано її матеріали з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу № 310/5926/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2012 року у справі № 801/6829/2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі статті 1212 ЦК України стягнуто безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 141 123 грн та судовий збір в сумі 1 411,23 грн.