Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 559/1487/15-ц
провадження № 61-9263св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Дубенське автотранспортне підприємство 15606",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року у складі судді Ходак С. К. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Рожини Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубенське автотранспортне підприємство 15606" (далі - ПрАТ "Дубенське АТП") про зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що з 11 липня 1989 року по 23 листопада 1994 року та з 14 червня 1995 року по 15 березня 2000 року він працював на посаді водія автобуса "ЛіA3 677" у Дубенському автотранспортному підприємстві 15606 (далі - Дубенське АТП), правонаступником якого є ПрАТ "Дубенське АТП", при цьому обслуговував тільки регулярні міські пасажирські маршрути.Робота на вказаній посаді дає право на отримання пенсії на пільгових умовах, однак для призначення такої пенсії йому необхідно надати Управлінню Пенсійного фонду України в Дубенському районі уточнюючу довідку колишнього роботодавця, оскільки в його трудовій книжці відсутні записи про те, що він працював саме водієм міського пасажирського транспорту. 16 жовтня 2014 року відповідач видав йому уточнюючу довідку, яка не відповідала вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) Зокрема, у довідці не були зазначені періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу. При цьому видати належним чином оформлену довідку ПрАТ "Дубенське АТП" відмовляється. Такими діями відповідач порушує його право на пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати ПрАТ "Дубенське АТП" надати йому уточнюючу довідку встановленого зразка.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відсутні підстави для покладення на ПрАТ "Дубенське АТП" обов`язку надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку встановленого зразка. Первинними документами про характер виконуваної позивачем роботи підтверджується, що він працював на посаді водія автобуса, однак виконував не лише міські, а й почасові та приміські перевезення, тобто не був безпосередньо зайнятий протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому суд критично оцінив надані свідками показаннящодо обслуговування ОСОБА_1 лише регулярних міських пасажирських маршрутів, оскільки ці показання спростовуються дослідженими та перевіреними в судовому засіданні письмовими доказами.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином всіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Він працював у відповідача на посаді водія автобуса "ЛіA3 677", при цьому обслуговував тільки регулярні міські пасажирські маршрути. Наявні у відомостях із нарахування заробітної плати відмітки про його обслуговування приміських маршрутів не відповідають дійсності, оскільки лише водії автобусів "ЛАЗ" та "ПАЗ" здійснювали такі перевезення. Відповідач зобов`язаний видати йому уточнюючу довідку встановленого зразка. Суди не дослідили належним чином всіх первинних документів та періодів його роботи в Товаристві.
У листопаді 2016 року ПрАТ "Дубенське АТП" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Позивач був прийнятий на роботу водія автобуса "ЛіАЗ", який використовувався на підприємстві для здійснення всіх пасажирських перевезень, а не лише міських. Уточнююча довідка від 16 жовтня 2014 року містить достовірну інформацію про характер роботи позивача, а тому відсутні підстави для повторної її видачі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року справу № 559/1487/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 11 липня 1989 року по 23 листопада 1994 року та з 14 червня 1995 року по 15 березня 2000 року ОСОБА_1 працював на посаді водія автобуса "ЛіA3 677" у Дубенському АТП, правонаступником якого є ПрАТ "Дубенське АТП".
06 вересня 2014 року позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області, яке повідомило йому про те, що питання про призначення такої пенсії може бути розглянуте після надання уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи.
16 жовтня 2014 року ПрАТ "Дубенське АТП" видало ОСОБА_1 уточнюючу довідку № 41, в якій на підставі первинних документів надало інформацію про характер виконуваної ним роботи.
30 жовтня 2014 року головним спеціалістом відділу надходження, прогнозування платежів обліку застрахованих осіб та контрольно-перевірочної роботи Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області було проведено зустрічну перевірку документів про стаж роботи позивача, за результатами якої складено Акт № 234, згідно з яким ОСОБА_1 працював на посаді водія у Дубенському АТП з обслуговування міських маршрутів, перевезення дітей та студентів, а також по мірі необхідності виконував почасові та приміські перевезення, що підтверджується наказами, книгами з нарахування заробітної плати, особовими рахунками.