Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 520/9169/15-ц
провадження № 61-25394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - прокурор Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Управління Держземагентства у місті Одеса, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради на рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 листопада 2015 року у складі судді Куриленко О. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, нормативною вартістю 4 483 020,30 грн, загальною площею 0,5642 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.
Позовні вимоги заступник прокурора Одеської області обґрунтував тим, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_1 без законних на те підстав, оскільки була відчужена з державної власності у спосіб, що не передбачений законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 листопада 2015 року у задоволені позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 листопада 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, що надійшла у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зокрема, прокурор зазначав, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано до спірних правовідносин норми статей 257, 261 ЦК України, щодо строків позовної давності.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу № 520/9169/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі, яке поновлено ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 5 642 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.
Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати та видати ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 5 642 кв. м., яка знаходиться АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.
Встановлено порядок виконання рішення та визначено, що рішення є підставою для зобов`язання Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 5 642 кв. м., яка знаходиться на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.
На підставі постанови суду 31 серпня 2007 року вищевказаним громадянам видано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на спірну земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4, та який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750501367.
21 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. було посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_1 - придбав земельну ділянку площею 0, 5642 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.
28 лютого 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі на підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 видано державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на цю земельну ділянку, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500421.
У подальшому, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року постанова Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2007 року скасована за апеляційною скаргою Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради та Одеської міської ради, у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено у повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння її власника - Одеської міської ради не з її волі, а іншим шляхом, у зв`язку з чим просив витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.
Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).
За змістом статті 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження 14-132цс18).
Суди, встановивши, що Одеська міська рада як уповноважений орган власника територіальної громади міста Одеси рішення про передачу спірної земельної ділянки із земель комунальної власності територіальної громади у приватну власність ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 чи будь-якої іншої особи не приймала, земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Одеси не з волі громади, а іншим шляхом, а саме: на підставі рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку, яке було згодом скасовано, застосував положення частини першої статті 388 ЦК України та зробив висновок про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідача.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_8 подав заяву про застосування позовної давності.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.