Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 646/13502/16-ц
провадження № 61-6599св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати недійсним кредитний договір від 07 грудня 2006 року №HAH2GL01270001, укладений між ним та акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк");
- визнати недійсним договір іпотеки від 07 грудня 2006 року № HAH2GL01270001, укладений між ним та АТ "КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 1958;
- визнати припиненою поруку за договором поруки від 07 грудня 2006 року № HAH2GL01270001, укладеним між ОСОБА_2 та АТ "КБ "ПриватБанк");
- зобов`язати його (позивача) повернути отриманий кредит у розмірі 31 556,85 дол. США на придбання квартири АДРЕСА_1, з яких 28 950,00 дол. США - її вартість, 2 606,85 дол. США - на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, а відповідача - повернути отриману ним суму кредиту 34 011,04 дол. США;
- зобов`язати приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області виключити з Реєстру іпотек запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "КБ "ПриватБанк" 07 грудня 2006 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 07 грудня 2006 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов`язався надати йому кредитні кошти шляхом надання готівки через касу з терміном повернення до 04 грудня 2026 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 31 556,85 дол. США на придбання квартири АДРЕСА_1 у розмірі 28 950,00 дол. США та на сплату страхових платежів згідно пунктів 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору - 2 606,85 доларів США.
Зазначав, що пункти 2.1.3 та 2.2.7 кредитного договору не містять порядку сплати ним будь-яких страхових платежів, а умови пунктів 1.1, 2.3.1, 2.3.3, 3.11, 6.2, 6.5-6.9 надають право банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку, нараховувати додаткові комісії за кредитом без узгодження з позичальником та розривати в односторонньому порядку кредитний договір.
Відповідно до пункту 2.3.9 відповідач має право доводити до відома третіх осіб інформацію про його (позивача) заборгованість, а також про наявність (відсутність) і стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язань, у випадку порушення кредитних зобов`язань, що, на його думку, порушує право на захист персональної інформації та банківської таємниці відносно нього.
Вважає, що такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання його недійсними.
Такі ж підстави позивач зазначав і для визнання недійсним договору іпотеки.
Оскільки банківська установа скористалася правом на дострокове повернення кредиту, чим змінила умови кредитного договору, зокрема дату виконання основного зобов`язання, просив визнати з цих підстав припиненою поруку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав доказів невідповідності умов кредитного договору загальним вимогам чинності правочину, що передбачені статтею 203 ЦК України. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, спростовані матеріалами справи.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не перевірили його доводи щодо несправедливості умов кредитного договору, не звернули увагу на те, що ці умови суперечать частині другій статті 6 Закону України "Про страхування", нормам статей 203, 627, 651, 1046, 1054, 1056-1 ЦК України, статтям 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України від 21 січня 2010 року № 1822-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором".
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, припинення поруки, зобов`язання вчинити певні дії та витребувано справу з Червонозаводського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк") був укладений кредитний договір № №HAH2GL01270001, за яким банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу з терміном повернення до 04 грудня 2026 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 31 556,85 дол. США, з яких 28 950,00 дол. США - на придбання квартири АДРЕСА_1 та 2 606,85 дол. США - на сплату страхових платежів відповідно до пунктів 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей же день між банківською установою та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № HAH2GL01270001, за умовами якого останній в іпотеку банку передав вищезазначену двокімнатну квартиру загальною площею 46,3 кв. м, житловою площею 31,0 кв. м.
За договором поруки, укладеним між АТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 07 грудня 2006 року, остання поручилась за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.