Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 299/786/16-ц
провадження № 61-22753св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приват Банк") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 588 819,34 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 травня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 34 898,00 дол. США зі сплатою 12 % річних та терміном повернення до 14 травня 2021 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань станом на 29 грудня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 100 813,41 дол. США, з яких 28 538,50 дол. США - заборгованість за кредитом; 26 580,11 дол. США - заборгованість за процентами; 3 822,00 дол. США - заборгованість із комісії за користування кредитом; 48 872,80 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, яку банківська установа просила стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду від 07 липня 2015 року у задоволенні позову АТ КБ "Приват Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Виноградівського районного суду від 25 червня 2013 року у справі за позовом АТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, яке набрало законної сили, встановлено, що мало місце повне погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2006 року, укладеним між банком та ОСОБА_1, про що свідчить довідка від 14 листопада 2008 року б/н, видана на підставі заяви керуючої Виноградівським відділенням філії Закарпатського регіонального управління "КБ "ПриватБанк" (далі - ЗРУ "КБ "ПриватБанк"). Виходячи із преюдиційності вищезазначеного судового рішення, місцевий суд відмовив у позові у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року рішення Виноградівського районного суду від 07 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" 20 538,50 дол. США, еквівалент 449 766,66 грн, - заборгованості за кредитом, 26 580,11 дол. США, еквівалент 418 902,53 грн, - заборгованості за відсотками, 35 200 грн пені та 59 891,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом та 5 481,00 грн сплаченого судового збору.
У решті позову відмовлено.
Апеляційний суд не прийняв до уваги довідку від 14 листопада 2008 року б/н про повне погашення кредиту, на яку посилався відповідач, оскільки вона стосується підтвердження факту відсутності податкової застави на іпотечне майно, а не кредитної заборгованості, та, встановивши, що позичальник має прострочену заборгованість за кредитним договором, стягнув її на користь банку. При цьому, суд зменшив розмір нарахованої пені відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Зокрема, суд не врахував ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 липня 2014 року, якою було встановлено повне погашення відповідачем кредиту, а поклавши в основу судового рішення платіжні документи про оплату ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за кредитом до квітня 2011 року, не перевірив справжність підпису останнього у цих квитанціях.
Крім того, пославшись на пояснення керуючої відділенням філії ЗРУ "КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4, наданих нею як свідком, про те, що вона готувала заяву про повне погашення кредиту ОСОБА_1, однак вказану довідку йому не видавала, суд не з`ясував, яким чином такі документи з підписом та печаткою вказаного відділення потрапили до нього.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
АТ "КБ "ПриватБанк" подало відзив, у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витребувано справу з Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що 15 травня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредитні кошти у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 34 898 дол. США з терміном повернення до 14 травня 2021 року та сплатою 12 % річних.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 06 квітня 2012 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .
Під час розгляду вказаної справи встановлено, що спірний будинок відповідно до договору дарування житлового будинку від 19 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, подарований останньому.
Рішенням Виноградівського районного суду від 10 серпня 2012 року позов АТ "КБ "ПриватБанк" задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року рішення суду Виноградівського районного суду від 10 серпня 2012 року скасовано та відмовлено у позові.
Рішенням Виноградівського районного суду від 25 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2014 року, відмовлено у позові ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що на підставі заяви Виноградівського відділення філії ЗРУ "КБ "ПриватБанк" про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна була знята заборона на відчуження спірного будинку. У повідомленні про виключення запису з Державного реєстру іпотек зазначено, що підставою є довідка про повне погашення кредиту від 14 листопада 2008 року.
Допитана у якості свідка по даному факту керуюча Виноградівським відділенням філії ЗРУ "КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 пояснила, що вона готувала заяву, але ОСОБА_1 її не видавала та яким чином ця заява у нього опинилась і була надана приватному нотаріусу Ланчак Г. І. їй невідомо.
Під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції оглянув матеріали справи № 299/461/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та встановив, що ОСОБА_1 продовжував погашати заборгованість за кредитним договором після 14 листопада 2008 року та останній платіж вніс 29 березня 2011 року у розмірі 180,00 дол. США.
Звертаючись до суду 18 березня 2015 року, АТ "КБ "ПриватБанк" зазначало, що станом на 29 грудня 2014 року розмір заборгованості склав 100 813,41 дол. США, з яких 28 538,50 дол. США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 449 766,76 грн; 26 580,11 дол. США - заборгованість за процентами, що становить 418 902,53 грн; 3 822,00 дол. США - заборгованості з комісії за користування кредитом, що еквівалентно 59 891,00 грн. Також нарахована пеня у розмірі 659 915 грн за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.
Заяву про застосування позовної давності до заявлених банком вимог відповідач не подавав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.