ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/869/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі Савченко Г. І. - головуючий, Дужич С. П., Юрчук М. І. від 25 лютого 2019 року у справі
за позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець"
до: 1. Тульчинської міської ради, 2. Малого підприємства "Темп"
про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на майно
і за зустрічним позовом Малого підприємства "Темп"
до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області,
про визнання права власності на нерухоме майно,
(за участю: представників Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" - Карнауха А. П., Грибовенка В. І., представників Малого підприємства "Темп" - Іванова Ф. І., Горобця Д. Г.)
Історія справи
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. У вересні 2017 року Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умілець" (далі - МП ТОВ "Умілець") звернулося до Господарського суду Віницької області з позовом до Тульчинської обʼєднаної територіальної громади, Малого підприємства "Темп" (далі - МП "Темп"), в якому просило визнати дійсним укладений між ним і Шпиківським МРБУ договір купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель і споруд, у тому числі: адмінбудівлі площею 63,9 м2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м2; забудови під пилораму площею 106,8 м2; складу готової продукції, площею 55,8 м2; плиточного цеху площею 77,9 м2; гаража, площею 43,2 м2, розташованих по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., і визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у звʼязку з необхідністю розвитку виробництва та промислової бази виконавчий комітет Тульчинської міської ради прийняв рішення від 15 вересня 1993 року № 209, згідно з яким вилучено у Тульчинської дільниці Шпиківського МРБУ у земельний фонд міста земельну ділянку площею 7 275,0 м2 та виділено зазначену земельну ділянку по вул. Войковій у м. Тульчині МП ТОВ "Умілець" для розвитку промислової бази.
3. 19 жовтня 1993 року позивачеві видано державний акт на право постійного користування землею серії ВН № 00005, за яким МП ТОВ "Умілець" надано у постійне користування 0,7172 га землі для розвитку промислової бази.
4. У подальшому шляхом переговорів між Шпиківським МРБУ та МП ТОВ "Умілець" було досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу обʼєктів нерухомого майна, розташованих на цій земельній ділянці, у звʼязку з чим позивач 16 червня 1995 року перерахував на рахунок Шпиківського МРБУ 340 000 000,00 крб., проте, у звʼязку із ліквідацією Шпиківського МРБУ договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку оформлено не було.
5. Посилаючись на те, що між позивачем і Шпиківським МРБУ (правонаступником якого є МП "Темп") було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов стосовно купівлі-продажу спірного нерухомого майна і відбулося фактичне виконання договору, МП ТОВ "Умілець" на підставі статей 328, 334, 392 Цивільного кодексу України просило визнати цей договір укладеним, а також визнати за підприємством право власності на зазначені обʼєкти нерухомого майна.
6. У листопаді 2017 року МП "Темп" звернулося до суду з зустрічним позовом до МП ТОВ "Умілець", в якому просило визнати право власності на обʼєкти нерухомого майна, а саме: адмінбудівлю площею 63,9 м2; приміщення столярного цеху площею 117,3 м2; забудову під пилораму площею 106,8 м2; склад готової продукції площею 55,8 м2; плиточний цех площею 77,9 м2; гараж площею 43,2 м2, розташовані по вул. Романа Чайковського (колишня вул. Войкова), 56, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область.
7. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні обʼєкти нерухомого майна, які належали Тульчинській лінійній дільниці Тульчинського МРБУ, разом з іншим майном Тульчинського МРБУ за договором купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10 представництво Фонду державного майна України у Тульчинському районі передало МП "Темп", а 08 липня 1996 року видало свідоцтво про право власності № 12.
8. До часу набуття права власності МП "Темп" спірні обʼєкти нерухомості перебували у комунальній власності Тульчинського району і підлягали приватизації відповідно до норм чинного в цей період законодавства.
9. Оскільки МП ТОВ "Умілець" оспорює право позивача на зазначене майно, МП "Темп" просило визнати право власності на спірні обʼєкти нерухомості.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2018 року позов МП ТОВ "Умілець" залишено без розгляду. Зустрічний позов МП "Темп" задоволено в повному обсязі.
11. Залишаючи без розгляду позовну заяву МП ТОВ "Умілець" на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив із того, що неявка уповноваженого представника позивача в судове засідання без повідомлення про причини неявки і неподання позивачем заяви про розгляд справи за відсутності його представника та повідомлень щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду, перешкоджають суду встановити обставини, зʼясування яких необхідне для повного, всебічного та обʼєктивного вирішення спору по суті.
12. Задовольняючи зустрічний позов МП "Темп", суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами права власності на спірне майно.
13. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позову МП ТОВ "Умілець" скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову МП ТОВ "Умілець" відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14. При цьому апеляційний господарський суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд мав правові підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами. Водночас апеляційний суд зазначив, що встановлені фактичні обставини у справі підтверджують покладені в основу рішення суду першої інстанції висновки щодо необхідності задоволення зустрічного позову МП "Темп", а отже, оскільки предметом спору є одне і теж саме нерухоме майно і суд першої інстанції правомірно визнав право власності на це майно за МП "Темп", позов МП ТОВ "Умілець" у частині визнання права власності задоволенню не підлягає.
15. Позовні вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі спірного майна між МП ТОВ "Умілець" і Тульчинською дільницею Шпиківського МРБУ не підлягають задоволенню через відсутність правових підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року, МП ТОВ "Умілець" подало касаційну скаргу, в який просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
17. В обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не врахували, що спірне майно не було предметом договору купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року № 10, укладеного між Фондом державного майна України та МП "Темп", тому безпідставно визнали за цим підприємством право власності на спірні обʼєкти нерухомості; право власності за МП ТОВ "Умілець" слід було визнати за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України.
18. Також скаржник зазначає, що Господарський суд Вінницької області безпідставно прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву МП "Темп", оскільки у ній не наведено ціну позову; 25 лютого 2019 року розгляд справи в апеляційному господарському суді відбувся за участі нового судді-доповідача, який не дослідив оригіналів доказів у справі; задовольняючи зустрічний позов суди не застосували положення статті 120 Земельного кодексу України, що підлягали застосуванню для правильного вирішення спору.
19. Крім того, у касаційній скарзі МП ТОВ "Умілець" стверджує про незаконність рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2018 року в частині залишення первісного позову без розгляду.
20. МП "Темп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки оскаржене судове рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
22. Згідно зі статтею 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобовʼязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовʼязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
23. За змістом статті 225 цього Кодексу право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
24. У статті 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може предʼявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
25. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України).