ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
Київ
справа №826/16671/16
адміністративне провадження №К/9901/33682/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Громадянина Палестини ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Вєкуа Н. Г., суддів: Костенка Д. А., Шрамко Ю. Т., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменко В. В., суддів: Степанюка А. Г. Шурка О. І.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №486-16 від 26.09.2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. В обґрунтування позову зазначає, що він звернувся до ДМС України в м. Києві із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, проте отримав повідомлення від 18 жовтня 2016 року № 249 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2.1. Позивач зазначає, що перебуває за межами країни своєї громадянської належності, не може та не бажає повертатися до неї, оскільки має обґрунтовані побоювання за своє життя та здоров`я через внутрішній збройний конфлікт в країні походження - Палестині, а саме секторі Газа.
2.2. Вважаючи рішення від 26 вересня 2016 року № 486-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Палестини, уродженець міста Рафах сектору Газа Палестинської автономії, за віросповіданням мусульманин - суніт.
4. До України позивач прибув 09.01.1993 на навчання до Київського політехнічного інституту. У 1999 закінчив КПІ за фахом "біометрична електроніка", магістр електроніки, після закінчення інституту одружився з громадянкою України та залишився в Києві. Виїздив до Палестини, останній раз прибув в Україну 16.12.2000 легально через пункт пропуску державного кордону України "Бориспіль" прямим рейсом з Каїру (Єгипет) не надавши документів окрім копії старого паспорту громадянина Палестини, який він обміняв в посольстві на новий.
З 2001 до 2003 роки навчався в аспірантурі Київського політехнічного університету, з 2005 по 2006 роки працював перекладачем у консульському відділі Посольства Лівії в України, з 2006 по момент звернення до ДМС України працював перекладачем в приватних компаніях.
5. Вперше позивач звернувся до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в м. Києві у 2008 році, вдруге 25.01.2012 року. Рішенням ДМС України № 45-12 від 17.05.2012 року позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
6. Позивач 04.12.2014 року звернувся до ГУ ДМС у м. Києві з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та отримав повідомлення від відповідача № 168 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі наказу ГУ ДМС України в м. Києві № 750 від 24.12.2014 року у зв`язку з очевидною необґрунтованістю заяви, відсутністю побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015 року №826/20944/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду позов громадянина Палестини ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДМС України від 24.12.2014 № 750, зобов`язано ГУ ДМС України в м. Києві повторно розглянути заяву громадянина Палестини ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до вимог чинного законодавства.
8. Позивач 26.05.2016 року звернувся з заявою до т.в.о. начальника ГУ ДМС в м. Києві, в якій просив повторно розглянути заяву громадянина Палестини Громадянин Палестини ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до вимог чинного законодавства.
9. Позивач вказує, що 16.12.2000 року покинув Палестину, оскільки радикальна організація "ХАМАС" переслідувала його та хотіла фізично знищити, так як він був членом партії "ФАТХ". Також стверджував, що його перебування в Палестині унеможливлює війна, яка йде в країні між двома партіями "ФАТХ" та "ХАМАС", відсутність електроенергії та те, що в країні дуже дорогі продукти, відсутні ліки та працевлаштування. Стверджує, що побоюється власної смерті або потрапляння до в`язниці у випадку повернення на Батьківщину.
10. ГУ ДМС України в м. Києві 23 серпня 2016 року за результатами розгляду особової справи позивача складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку із встановленням відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та рекомендовано Державній міграційній службі України прийняти рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особі без громадянства ОСОБА_1 .
11. Рішенням Державної міграційної служби України №486-16 від 26.09.2016 року відмовлено у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки відсутні умови, передбачені пунктами 1, 13 ч. 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI, а небажання заявника повернутися до країни громадянства не мають конвенційних ознак, за наявності яких особу можна визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.
13. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення прийнято внаслідок всебічного вивчення усіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та з урахуванням відсутності переконливих доказів щодо його особистого переслідування в разі повернення до країни походження.
14. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який ухвалою від 21 вересня 2017 року за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
16. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, оскільки ненадання документального доказу усних тверджень не повинно бути перешкодою в прийнятті заяви чи прийнятті об`єктивного рішення щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту, з урахуванням принципу офіційності якщо такі твердження збігаються з відомими фактами та загальна правдоподібність яких є достатньою.
17. Водночас представник ДМС України у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що на час виїзду позивача з Палестини у 2000 році між представниками партії "ХАМАС" та організацією "ФАТХ" не було конфлікту, оскільки збройне протистояння між партіями "ФАТХ" та "ХАМАС" розпочалося у 2006 році.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16671/16 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/33682/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року для розгляду справи № 826/16671/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Желтобрюх І.Л., суддів: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року для розгляду справи № 826/16671/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Кодекс адміністративного судочинства України
19.1. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
19.2. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19.3. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Конституція України.
20.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
21.1. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
21.2. Згідно із пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
21.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" довідка про звернення за захистом в Україні - це документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.