ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 755/12160/17
адміністративне провадження № К/9901/19770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 755/12160/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Яровенко Н. О.) від 09 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Троян Н. М., Костюк Л. О., Твердохліб В. А.) від 11 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
" 1) звільнити від сплати судового збору за подання цієї заяви з урахуванням мого майнового стану;
2) відповідно до ст. 116 КАС України об`єднати в одне провадження розгляд цієї позовної заяви з моєю позовною заявою від 19 липня 2017 року;
3) задовольнити прохання, викладені у позовній заяві від 19 липня 2017 року у справі № 2а-4143/11;
4) визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при видачі постанови від 26 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 51661087 про повернення виконавчого документа;
5) стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію моральних збитків, завданих їй внаслідок зволікань із виконання постанови від 17 червня 2011 року, у розмірі 1000,00 грн."
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскільки постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2011 року у справі № 2а-4143/11 не виконано, а листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26 липня 2017 року повернено виконавчий документ стягувачу, тому такі дії виконавчої служби є незаконними.
3. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при видачі постанови від 26 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 51661087 про повернення виконавчого документа.
В решті позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в частині незадоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2018 року, визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л.- головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року задоволено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору; відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк до 06 березня 2018 року для подачі відзиву на касаційну скаргу.
7. 05 березня 2018 року до Верховного Суду від Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - без змін.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 625/0/78-19 від 05 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу прийнято до свого провадження, замінено відповідача Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року замінено сторону у виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа № 2-а-4143/1/2011, виданого 20 червня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, а саме: замінено стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 та боржника Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на його правонаступника - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
12. 06 липня 2016 року видано дублікат виконавчого листа № 2-а-4143/1/2011, а також поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-4143/1/2011.
13. Постановою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18 липня 2016 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа-дубліката № 2-а-4143/1/2011, виданого 06 липня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 12 листопада 2010 року, з урахуванням проведених виплат. Стягувачем зазначено ОСОБА_1 . Зазначена постанова була направлена стягувачу та боржнику, згідно листа від 18 липня 2016 року № 240/11.
14. У подальшому, ОСОБА_1 двічі зверталась до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявами про надання інформації щодо проведення виконавчих дій у ВП № 51661087.
15. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А. В. від 26 липня 2017 року повернуто виконавчий документ № 2-а-4143/1/2011 стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що відповідно до повідомлення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 листопада 2016 року № 19184/05 встановлено, що на виконання даного рішення суду ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) проведено розрахунок доплати до пенсії, який становить 1040,54 грн.
Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. З метою реалізації п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" постановою Кабінетом Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, тому подальше виконання рішення суду підлягає виконанню з урахуванням даної постанови.
Додатково повідомлялось, що відповідно до п. 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок), заявник подає до органу державної виконавчої служби наступні документи: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію). Копія рішення суду вважається належним чином оформленою, якщо вона видана в порядку встановленому Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, Інструкцією з діловодства в адміністративних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 17 грудня 2013 року № 174 та Інструкцією з діловодства в господарських судах України затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.
копія рішення суду обов`язково повинна містити відмітку про те, що рішення набрало законної сили;
копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
копію паспорта громадянина України.
Враховуючи викладене, запропоновано направити вищевказані документи для подальшого внесення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 32.
16. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що державним виконавцем неправильно застосовано положення п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно виконавчого документу не ставиться питання про звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, тому вказане є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві при видачі постанови від 26 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 51661087 про повернення виконавчого документа.
18. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, позивач не надав доказів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди та не надав жодного доказу на підтвердження спричиненої моральної шкоди.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
19. Крім того, суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам ОСОБА_1 щодо об`єднання позову від 19 липня 2017 року у справі № 2а-4143/2011 та позову від 09 серпня 2017 року, про які зазначено у пункті 2 позовної заяви та зазначили наступне.
З матеріалів справи слідує, що справа за № 2а-4143/2011 за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, розглянута 17 червня 2011 року, за результатами розгляду якої постановою Дніпровського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - залишено без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2011 року. Отже, адміністративна справа № 2а-4143/2011 розглянута, рішення набрало законної сили.