У Х В А Л А
06 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20261/16
Провадження № 12-118гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 910/20261/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс" (далі - ТОВ "Компанія "Газ Ресурс")
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум", Державної служби геології та надр України,
на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехконсалтинг", Фізичної особи-підприємця Зеленського Ігора Івановича,
про стягнення 4 344 960,64 грн,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2018 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року,
У С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2016 року ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4 344 960,64 грн.
В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач перебуваючи на посаді директора ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" вчинив дії, спрямовані на позбавлення позивача спеціального дозволу на геологічне вивчення надр та його подальшу протиправну передачу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс", кінцевим бенефіціарним власником якого є відповідач, чим заподіяв позивачу збитки.
Господарський суд міста Києва рішенням від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Господарський суд міста Києва рішенням від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року, позов задовольнив частково; стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" 1 509 600 грн збитків; в іншій частині у задоволенні позову відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з обставин вчинення відповідачем протиправних дій під час перебування на посаді директора ТОВ "Компанія "Газ Ресурс", спрямованих на позбавлення позивача спеціального дозволу на користування надрами; на підставі положень статей 190, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, с татуту ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості спеціального дозволу на користування надрами та про недоведеність позовних вимог в іншій частині.
16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позову. Скаржник посилається, зокрема, на порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 20, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір про відшкодування збитків, що вирішений на підставі загальних норм законодавства щодо цивільно-правової відповідальності (статті 1166 Цивільного кодексу України), а не на підставі спеціальної норми частини 2 статті 89 Господарського кодексу України, що регулює порядок відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Скаржник стверджує, що відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд мав закрити провадження у справі ще на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.