Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 265/3399/17
провадження № 61-24986св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від
11 липня 2017 року у складі судді Костромітіної О. О. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Гаврилової Г. Л., Ткаченко Т. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2017 року управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення щомісячної адресної допомоги.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН, як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При перевірці обґрунтованості виплат з`ясувалося, що відповідач має в місті Маріуполі на праві власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Оскільки порядок надання щомісячної адресної допомоги виключає можливість отримання цієї допомоги особам, які мають житло в населеному пункті на території якого держава виконує свої зобов`язання, позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 на його користь надмірно виплачену допомогу в сумі
26 410,35 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що АДРЕСА_1 1/3 частка квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1, було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, а також те, що місто Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради відхилено.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та наведених у касаційній скарзі доводів:
17 серпня 2017 року управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що згідно наказу антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", всі населені пункти Донецької та Луганської областе є районами проведення антитерористичної операції, але згідно з розділом 1 пунктом 9 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до даного переліку входило місто Маріуполь, проте в даному нормативному акті не визначено, в який саме період вона здійснювалася у наведеному населеному пункті та чи не є дане місто регіоном іншим, ніж тимчасово окупована територія України.
Доводи інших учасників справи:
31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 680/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-24986св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.