ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
Київ
справа №809/713/17
адміністративне провадження №К/9901/17865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді Остап`юк С.В., Матуляк Я.П., Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №809/713/17 за позовом ОСОБА_1 до ДКС України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а;
- зобов`язати ДКС України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 4834, 00 грн за період з 17 вересня 2013 року по 26 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДКС України в порушення приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів у розмірі 4834, 00 не здійснила нарахування та виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ДКС України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, згідно рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 25 квітня 2017 року за №25. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що 25 квітня 2017 року ДКС України прийняло рішення №25 про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, згідно якого сума нарахованої компенсації ОСОБА_1 становить 464, 85 грн. Таким чином, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №346/1395/13-а та зобов`язання провести нарахування компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 4834, 00 грн за період з 17 вересня 2013 року по 26 лютого 2017 року за порушення зазначеного строку перерахування коштів задоволенню не підлягають. Водночас, суди зазначили, що на момент розгляду даної справи, нарахована ОСОБА_1 сума компенсації виплачена не була, а тому з метою повного захисту прав позивача та забезпечення виплати вказаної компенсації дійшли висновку про зобов`язання ДКС України виплатити позивачу нараховану компенсацію, згідно прийнятого рішення від 25 квітня 2017 року №25.
17 жовтня 2017 року ДКС України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ДКС України вказала, що чинним законодавством не встановлено строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, натомість перерахування відповідних коштів згідно з пункту 9 "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України може бути здійснено в порядку надходження черговості документів про стягнення коштів. Скаржник зазначив, що вживав дії для того, щоб виконати судове рішення, однак обмежений фінансовими можливостями виділених для виконання судових рішень, які виконувались по іншим зобов`язанням в порядку черговості.
ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 03 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ДКС України передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А. 31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року №533/0/79-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ДКС України із виконавчим листом від 10 вересня 2013 року, виданим Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної адміністрації Івано-Франківської області щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в сумі 4838, 00 грн на користь позивача.
27 лютого 2017 року, на виконання рішення суду, за виконавчим листом від 10 вересня 2013 року у справі № 346/1395/13-а, на картковий рахунок позивача від ДКС України поступили кошти в сумі 4838, 00 грн, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 .
У зв`язку з порушенням встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) строку перерахування коштів за виконавчим листом, 20 березня 2017 року позивач звернувся до ДКС України із заявою про виплату йому компенсації.
Проте, на момент звернення до суду (03 травня 2017 року), ОСОБА_1 не отримував ніяких відомостей щодо прийнятого відповідачем рішення про нарахування йому суми компенсації, що й спонукало його звернутися із зазначеними позовними вимогами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій керувалися вимогами Закону № 4901-VІ та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
На підставі зазначених норм права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки відповідач порушив строки виплати коштів при виконанні виданого судом виконавчого листа 10 вересня 2013 року у справі №346/1395/13-а щодо стягнення з державного органу коштів на користь позивача, то необхідно зобов`язати ДКС України здійснити виплату компенсації за таке порушення строків.
Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України та надаючи правову оцінку правильності застосування судами норм матеріального й процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження, та особливості їх виконання".
Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.