ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2019 року
Київ
справа №0640/4691/18
адміністративне провадження №К/9901/17824/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача: ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 0640/4691/18
за позовом за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення 74038,00 грн. та 100000 грн. моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (прийняту в складі головуючого судді - Семенюка М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кузьмишина В.М., суддів: Совгири Д.І., Курка О.П.),
І. Суть спору:
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Житомирського окружного адміністративного з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Відповідач) просив суд стягнути з відповідача на його користь:
"- 20253 грн. за вимушений прогул при невиконанні рішення суду про поновлення на роботі;
- 51624 грн. за порушення строку у проведені розрахунку при звільненні;
- 2161 грн. на відшкодування завданої йому шкоди незаконним утримання з коштів за компенсацію за невикористані відпустки при звільненні з роботи в липні 2015 року;
- 100000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди".
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує, що до 19.06.2016 відповідач відмовлявся виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі, хоч позивач кожного дня приходив на роботу; з вини відповідача позивач фактично перебував у вимушеному прогулі в період з 11.07.2015 по 18.09.2016 включно, але відповідач відмовився від оплати за вимушений прогул в період з 01.07.2016 по 18.09.2016; станом на день звільнення 20.09.2016 відповідач мав перед позивачем заборгованість по оплаті за час вимушеного прогулу 17564 грн., а тому, відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України ), йому відповідач повинен сплатити середній заробіток за порушення строку у проведені розрахунку при звільненні; відповідач незаконно 10.07.2015 відрахував 2161 грн. з нарахованої йому компенсації за невикористані відпустки в день звільнення позивача з роботи. Відповідач, провівши оплату за вимушений прогул з 11.07.2015 по 30.06.2016 не сплатив жодної копійки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачу завдано значної моральної шкоди.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позовні вимоги було задоволено частково.
3.1 Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2016 по 18.09.2016 включно в сумі 8935,85 грн.
3.2 В частині позовних вимог про стягнення 65102,15 грн. відмовлено.
4.Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, відтак порушив охоронювані законом трудові права ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, права поновленого судом на роботі позивача необхідно відновити у передбачений статтею 236 КЗпП України спосіб, - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
6. У касаційній скарзі позивач посилається, на те що судами попередніх інстанцій не враховано факт збільшення посадового окладу начальнику відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель, що в свою чергу впливає на розмір середнього заробітку за вимушений прогул. Також, позивач вказує на те, що судами порушено норми статей 116,117 КЗпП України щодо стягнення суми за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні.
7. Позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги в повному обсязі.
9. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Також, відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 83-к від 10 липня 2015 року позивача було звільнено з посади начальника відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення ГУ Держземагенства у Житомирській області відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Вказаний наказ позивач оскаржив до суду.
11. Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 по справі № 806/3018/15 визнано протиправним наказ Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 83-к від 10.07.2015 "Про звільнення ОСОБА_2 ".
12. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області.
13. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.07.2015 по 30.06.2016 включно в сумі 39 642,68 грн.
14. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19.09.2016 № 178/0/50-1к від 19.09.2016, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 № 806/3018/15, ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель з 11.07.2015 та фактично допущено до виконання обов`язків начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель з 19.09.2016.
15. Позивач був звільнений з посади начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель 20.09.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.09.2016 3 182/0/50-16 (а.с.24).
16. Вважаючи, що відповідачем було допущено затримку виконання рішення про його поновлення на роботі, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
21. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
22. Крім того, відповідно до положень частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною п`ятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.