ПОСТАНОВА
Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №П/811/207/17
адміністративне провадження №К/9901/15657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №П/811/207/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку в місті Кіровограді про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового та речового забезпечення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, постановлену в складі головуючого судді Хилько Л.І., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Баранник Н.П., Щербака А.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку в місті Кіровограді, у якому просив:
1.1. визнати протиправним наказ начальника Головного управління державної фельд`єгерської служби України №784 о/с від 10.12.2015 про звільнення ОСОБА_1 ;
1.2. зобов`язати начальника Головного управління державної фельд`єгерської служби України поновити ОСОБА_1 на службі у званні і на посаді;
1.3. зобов`язати начальника Головного управління державної фельд`єгерської служби України виплатити ОСОБА_1 грошове і речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. Наказом Головного управління державної фельд`єгерського служби України від 10.12.2015 року №784 о/с полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби згідно з пунктом 64 "г" (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 31.12.2015.
3. Згідно з розпискою позивач 29.04.2016 отримав під підпис: трудову книжку серії НОМЕР_1, військовий квиток серії НОМЕР_2, припис до Кіровоградського військового комісаріату, витяг з наказу Головного Управління Держфельдслужби від 10.12.2015 №784о/с, витяг з наказів Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку від 14.04.2016 №21-відп. і від 14.04.2016 №79-о/с.
4. Відповідно до поданої позивачем виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1, виданої КЗ "Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер" від 03.03.2017, хворий ОСОБА_1 в період з 15.04.2016 по 14.02.2017 перебував на амбулаторному лікуванні, що не передбачає постійного знаходження хворого у лікарні.
5. Згідно з цією випискою ОСОБА_1 в період з 15.04.2016 по 14.02.2017 неодноразово звертався до фтизіатра КЗ "Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер" для виключення активної форми туберкульозу легень (з`являвся на консультації: 15.04.2016, 06.05.2016, 10.06.2016, 27.06.2016, 14.07.2016, 01.08.2016, 22.08.2016, 19.09.2016, 06.10.2016, 24.10.2016, 23.11.2016, 21.12.2016, 13.01.2017, 14.02.2017). Даних про туберкульоз легень в цей час не виявлено. Зазначено діагноз: хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба. Термін лікування хронічного бронхіту та гіпертонічної хвороби у зазначеній виписці не вказано.
6. З адміністративним позовом до суду щодо оскарження наказу Головного управління державної фельд`єгерського служби України від 10.12.2015 №784 о/с про звільнення ОСОБА_1 звернувся 14.02.2017.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків.
9. Суд першої інстанції зазначив, що про порушення своїх прав оспорюваним наказом позивач дізнався 29.04.2016, отримавши трудову книжку та витяг з наказу від 10.12.2015 №784 о/с.
11. Установивши, що з позовом до суду позивач звернувся лише 14.02.2017, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовну заяву подано з пропуском місячного строку звернення до суду, що є підставою для залишення її без розгляду.
12. Водночас до наведених позивачем підстав поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд першої інстанції поставився критично, зауваживши, що вони не є поважними, а тому підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
13. Зокрема суд зазначив, що перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 15.04.2016 по 14.02.2017 не позбавляло його можливості звернутися до суду за захистом порушеного права в установлений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк.
14. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків звернення до суду. Водночас додатково зазначив, що згідно з наданою позивачем випискою ОСОБА_1 у період з 15.04.2016 по 14.02.2017 неодноразово з`являвся на консультації до КЗ "Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер" з метою виключення наявності у нього активної форми туберкульозу легень, однак на лікуванні у вказаному медичному закладі з діагнозом туберкульоз легень не знаходився.
16. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок, відсутності підстав для його поновлення.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
18.1. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
18.2. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
18.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року №529/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
18.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
20. На обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
20.1. Зокрема ОСОБА_1 зазначає, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Однак факт ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом та отримання трудової книжки не свідчить про обізнаність його з порушеним правом.
20.2. Отже, судами не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не встановлено, з якого саме моменту позивач дізнався про порушення його прав.
20.3. Також позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що його хворобливий стан і перебування на амбулаторному лікуванні не може оцінюватися як поважна причина пропуску строку звернення до суду.
20.4. На переконання скаржника, зазначення судами попередніх інстанцій про те, що позивач знаходився на амбулаторному лікуванні, яке не передбачає постійного знаходження хворого у лікарні, є дискримінаційним по відношенню до осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
21. Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
22. За змістом частини першої статті 99 КАС України, звернення позивача до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
23. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 КАС України).
24. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
25. Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
26. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга статті 100 КАС України).
27. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
V. Позиція Верховного Суду
28. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.