ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №753/22101/16-а
адміністративне провадження №К/9901/47200/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Верховного Суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Качура І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, ухвалену в складі судді-доповідача Федотова І.В., суддів Бужак Н.П, Собківа Я.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просила зобов`язати Верховний Суд України (далі відповідач) виплатити їй вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 367 575,00 грн.
2. В обґрунтування позову зазначає, що право на відставку та на отримання вихідної допомоги вона набула під час дії ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховного Суду України у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України.
4. Наказом голови Верховного Суду України від 30 вересня 2016 року № 942-к ОСОБА_1 виключено 30 вересня 2016 року зі складу Верховного Суду України
5. 24 жовтня 2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату, у зв`язку з виходом у відставку, вихідної допомоги відповідно до законодавства України .
6. Верховний Суд України, листом від 27 жовтня 2016 року повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки згідно з п. 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року гарантії суддів Верховного Суду України визначаються відповідно до положень Закону України №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, а ст. 136 цього Закону, якою було встановлено право на отримання вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, виключена на підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності в цій частині 01.04.2014 року.
7. Суть спору полягає у визначенні наявності у позивачки права на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
8. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Зобов`язано Верховний Суд України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці - ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року у розмірі 110 272,50 грн. (сто десять тисяч двісті сімдесят дві гривні 50 копійок).
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
9. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у позивачки права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних окладів, оскільки на момент її виходу у відставку, норми ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року та ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року втратили чинність. Водночас, вийшовши за межі позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року, яка набрала чинності на момент виключення позивачки зі складу Верховного Суду України.
10. Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачка та відповідач подали апеляційні скарги на вказану постанову.
11. Київський апеляційний адміністративний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, постановою від 06 березня 2018 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
12. Не погоджуючись з постановами судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка та відповідач подали касаційні скарги.
13. Відповідач, в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
14. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачка була звільнена з посади судді Верховного Суду України Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року, тому застосування положень ч. 1 ст.143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року, які набрали чинності 30.09.2016 року є безпідставним.
15. Позивачка, в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржені постанови та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
16. В обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначає про необхідність застосування норм законів діючих на період набуття нею права на відставку. Вказує, що вихідна допомога, що була гарантована державою, була очікуваним майном. Крім того, посилається на норми КЗпП України, які регулюють питання виплати вихідної допомоги посадовим особам у разі припинення трудового договору з ними.
17. Позивач в поданому відзиві на касаційну скаргу, зазначає про безпідставність викладених в ній доводів.
18. Відповідач в поданому на касаційну скаргу відзиві, просить залишити її без задоволення.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка Верховного Суду
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1515-VІІІ "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
21. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
22. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
23. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
24. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
25. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
26. Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.
27. Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року.