ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
Київ
справа №823/24/17
адміністративне провадження №К/9901/33892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в касаційній інстанції адміністративну справу 823/24/17/16
за позовом Державної служби з безпеки на транспорті
до Приватного підприємства "Надія"
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Надія"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Оксененко О.М., Федотов І.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Надія" (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача 15 393 грн. 87 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті є необґрунтованими і не підлягають до задоволення, у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом щодо стягненням плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою якою адміністративний позов позивача - задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства "Надія" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) 15 393 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто три) грн. 87 коп., що еквівалентно 556,97 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України.
Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на день звернення позивача до суду, визначена плата за проїзд не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, за таких обставин розрахунок є чинним і підлягає виконанню, а тому, дане зобов`язання набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09.10.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 05 березня 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга вмотивована тим, що жодним нормативно-правовим актом позивач не наділений правом стягнення з перевізників плати за проїзд, як наслідок, звернення позивача до суду з такими вимогами не відповідає нормам адміністративного судочинства. Тому подання позивачем адміністративного позову на виконання повноважень, які не належать до його компетенції, є достатньою підставою відмови в його задоволенні. Також зазначає, що позивачем не надано доказів відповідності законодавчим вимогам вимірювального і вагового обладнання, яке використовувалося під час проведення габаритно-вагового контролю 04.07.2016 року. Окрім того вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував безпідставне збільшення позивачем кілометражу пройденої відстані, що призвело до завищення розміру плати.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу відповідача не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
04.07.2016 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Черкаській області в пункті габаритно-вагового контролю автодороги М08 Бориспіль-Запоріжжя, 103 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель 2631, реєстраційний номер СА 9749 ВО, що належать на праві приватної власності відповідачу.
Під час проведення вказаної перевірки було встановлено, що відповідачем надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень товару з перевищенням параметрів (перевищення нормативно допустимого осьового навантаження) без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що складено акт №0004887 від 04.07.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
На підставі вказаного акту №0004887 від 04.07.2016 управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано відповідачу плату за проїзд в розмірі 556,67 євро, що станом на 04.07.2016 за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала еквівалентно 15 393 грн. 87 коп.
Оскільки відповідачем не було сплачено плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.