ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
Київ
справа №826/19317/16
адміністративне провадження №К/9901/30594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (судді Літвіна Н.М., Федотов І.В., Коротких А.Ю.) у справі № 826/19317/16 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головкова Ю.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №51836446 від 02 серпня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 200000,00 грн, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса №300, від 10 березня 2011 року.
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 02 серпня 2016 року державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головков Ю.В. відкрив провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №300, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Голяченко М.В. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики від 10 березня 2011 року № 300 у розмірі 200000,00 грн. На думку
ОСОБА_1 державний виконавець не повинен був повторно відкривати виконавче провадження, оскільки на момент здійснення такої дії боржник ОСОБА_3 помер. Крім того, позивачка вказала, що судовим рішенням Солом`янського районного суду м.Києва визнано недійсним вказаний договір позики, однак відповідач продовжує здійснювати виконавчі дії за таким договором.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 04 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
23 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність у державного виконавця підстав для відмови у відкритті виконавчого провадженння згідно частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки перелік таких підстав є вичерпним. Суди зазначили, що смерть боржника не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. З огляду на викладене постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №51836446 від 02 серпня 2016 року відповідає вимогам закону.
ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року і Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що оскаржуваною постановою державного виконавця, яка прийнята з недотриманням вимог передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження", порушенно її законні права та інтереси, які полягають у здійсненні виконавчих дій відносно особи, яка померла.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Суддя Верховного Суду Білоус О.В. ухвалою від 21 березня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 04 червня 2019 року № 598/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А. Г.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суди попередніх інстанцій установили, що 10 березня 2011 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_3, як позичальником, укладено договір позики, зареєстрований в реєстрі за № 300 (далі - договір позики № 300).
При цьому, 26 жовтня 2011 року за договором позики № 300 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 4465) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 200000,00 грн.
В ході виконання вищевказаного виконавчого напису №4465 від 26 жовтня 2011 року, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Валявським О.А. повернуто виконавчий документ стягувачеві ОСОБА_2, на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", з правом повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в строк до 03 серпня 2016 року.
Підставою для повернення виконавчого листа стягувачу стало те, що боржник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а у відділі відсутні відомості хто з осіб вступили у спадкові права на спадщину на майно боржника (квартиру АДРЕСА_1 ). Рішенням Дарницького районного суду м.Києва на ? частину квартири боржника визнано право власності за ОСОБА_4 та ? частину зазначеної квартири визнано за іншою особою).
У визначений строк, 02 серпня 2016 року, за заявою стягувача державним виконавцем Головковим Ю.В. (повторно) відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису (зареєстрованого в реєстрі за № 4465 від 26 жовтня 2011 року) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 200000,00 грн.
При цьому, в постанові про відкриття виконавчого провадження було допущено технічну помилку (описку) в зазначені реквізитів виконавчого напису, що не є підставою для її скасування.
ОСОБА_1 , вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження щодо боржника який помер протиправною, звернулась з даним позовом до суду.
Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи правову оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.