ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2019 року
Київ
справа №826/8155/17
адміністративне провадження №К/9901/4290/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді: Літванової А.В. від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Шурка О.І. від 17 січня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання переказу коштів (транзакцій) на загальну суму 55742,40 грн, здійсненного товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), нікчемним;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 55742,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправні дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", що полягають у визнанні нікчемними операцій з переказу коштів з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача, що зумовило невключення останнього до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 11 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 9901/4290/19, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 29 січня 2016 року № 980-085-000000195, згідно з яким позивачу відкрито на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта.
Також, між ОСОБА_1 та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір "Суперкапітал+" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) від 29 квітня 2016 року № 980-085-000231372, яким передбачено, що позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошові кошти у розмірі 55000,00 грн на строк не більше 91 день, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зобов`язується повернути позивачу кошти та виплатити проценти.
Платіжним дорученням від 29 квітня 2016 року № 7407854 підтверджуються, що позивачем було перераховано кошти в сумі 55 000, 00 грн на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з призначенням платежу "перерахування залучених коштів згідно з договором від 29 квітня 2016 року № 980-085-000231372".
Також, наявною у матеріалах справи випискою по особовим рахункам позивача, підтверджено, що 19 травня 2016 року на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перераховано грошові кошти у розмірі 55000,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-085-000231372 від 29 квітня 2016 року" та перераховано грошові кошти у розмірі 742,40 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-085-000231372 від 29 квітня 2016 року".
У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" від 23 травня 2016 року № 14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" від 23 травня 2016 року № 812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23 травня 2016 по 22 червня 2016 рік.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 12 липня 2016 року № 124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 12 липня 2016 року № 1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року № 1702 повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно.
Листом від 23 січня 2017 року № ЗГ1/6670 ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакції), здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19 травня 2016 року на рахунки позивача, відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський" в загальній сумі 55742,40 грн, з призначеннями платежів "Повернення коштів згідно з договором № 980-085-000231372 від 29 квітня 2016 року" та "Оплата процентів по договору № 980-085-000231372 від 29 квітня 2016 року".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа Фонду невключила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, у зв`язку з тим, що у результаті перевірки виявлення було виявлено, що транзакція з перерахування коштів з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" має ознаки нікчемності, оскільки внаслідок її здійснення було збільшено розмір кредиторських вимог та порушення правил черговості задоволення вимог кредиторів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 980-085-000000195 від 29 січня 2016 року, знаходилась сума 55742,40 грн.
Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані шляхом перерахування із рахунку ТОВ "ІРЦ" у ПАТ "Банк Михайлівський", що підтверджено випискою з рахунку.
Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що у повідомленні про нікчемність правочину № 3Г1/6670 від 23 січня 2017 року Уповноважена особа Фонду посилається на пункти 1, 2, 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до пунктів 1-2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог та якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду не зазначено, які майнові зобов`язання прийняв на себе банк без встановлення обов`язку контрагента, не вказано на причинно-наслідковий зв`язок між такими зобов`язаннями та настанням неплатоспроможності банку, тобто не доведено наявність підстав, визначених пунктами 1-2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, вважати правочин та транзакцію за цим правочином нікчемними.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.