ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 910/22732/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Гаврилюка М.Д. (ордер серії АА № 098289 від 07.06.2019, довіреність № 1705/1-д від 17.05.2016),
відповідача-1: Яценко О.В. (довіреність б/н від 24.04.2018),
відовідача-2: Яценко О.В. (довіреність б/н від 23.04.2018), Соловйова Є.В. (ордер серії КВ № 406552 від 25.07.2019), Гордуза О.О. (керівник),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий, Жук Г.А., Дикунська С.Я.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 (суддя Літвінова М.Є.)
у справі № 910/22732/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО"
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО"
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (далі - ТОВ "РА АРГО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (далі - ТОВ "ВЛ-ГРУП") та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (далі - ТОВ "АЛЕГО") про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0107/1 від 01.07.2015, укладеного між позивачем та відповідачем-1, а також про витребування з чужого незаконного володіння відповідача-2 та передання на користь позивача рекламних засобів та дублікатів дозволів на них, розміщених у місті Києві за адресами: Столичне шосе, перехрестя з вул. Заболотного (на розподільчому трикутнику), розміром 3х6м, дозвіл №10576-05; пр. Повітрофлотський, 70/вул. Запорізька, розміром 3х6м, дозвіл № 12738-06; вул. Фрунзе, 118, розміром 3х6м, дозвіл № 12479-06; Кудрявський узвіз, 2, навпроти, розміром 2х4м, дозвіл № 12737-06; вул. Касіяна Василя, виїзд з проспекту Академіка Глушкова, розміром 3х6м, дозвіл № 12736-06.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір від імені позивача укладено його директором з перевищенням наданих повноважень, за відсутності рішення Загальних зборів товариства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та витребування відчужених за цим правочином рекламних засобів з чужого незаконного володіння відповідача-2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з рішенням Загальних зборів засновників (учасників) від 24.06.2004, оформлених Протоколом № 1, створено ТОВ "РА АРГО", учасниками якого були: ОСОБА_2 (з часткою у статутному капіталі 30%), ОСОБА_3 (з часткою у статутному капіталі 40%), а також ОСОБА_4 (з часткою у статутному капіталі 30%).
Між ТОВ "РА АРГО", в особі директора ОСОБА_4 (продавцем), та ТОВ "ВЛ-ГРУП", в особі директора ОСОБА_5 (покупцем), 01.07.2015 укладено договір купівлі-продажу № 0107/1, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - об`єкти основних засобів - "рекламні засоби" продавця у кількості 5 одиниць з відповідними дозволами на їх розміщення, що розташовані у м. Києві, і перелічені у додатку № 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
За умовами п. 2.1. договору загальна сума договору (тобто загальна вартість (ціна) усього товару, поставленого за цим договором) визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність) товару та узгодженої на нього ціни, відповідно до актів приймання-передачі і складає 19 200 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця протягом трьох днів з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі.
Згідно з п. 3.1. договору продавець зобов`язується передати товар покупцеві за актом приймання-передачі в розмірі, визначеному у п. 1.1. цього договору.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Згідно з додатком № 1 до договору позивач зобов`язався передати відповідачу-1 рекламні засоби, розміщені у місті Києві за адресами: Столичне шосе, перехрестя з вул. Заболотного (на розподільчому трикутнику), розміром 3х6м, дозвіл № 10576-05; пр. Повітрофлотський, 70/вул. Запорізька, розміром 3х6м, дозвіл № 12738-06; вул. Фрунзе, 118, розміром 3х6м, дозвіл № 12479-06; Кудрявський узвіз, 2, навпроти, розміром 2х4м, дозвіл № 12737-06; вул. Касіяна Василя, виїзд з проспекту Академіка Глушкова, розміром 3х6м, дозвіл № 12736-06.
За актом приймання-передачі від 01.07.2015 ТОВ "РА АРГО" передало ТОВ "ВЛ-ГРУП" вищевказані рекламні засоби.
В подальшому, 31.08.2015 між ТОВ "ВЛ-ГРУП", в особі директора ОСОБА_5 (продавцем), та ТОВ "АЛЕГО", в особі директора ОСОБА_4 (покупцем), укладено договір купівлі-продажу № 3108/1, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - об`єкти основних засобів - "рекламні засоби" продавця у кількості 5 одиниць з відповідними дозволами на їх розміщення, що розташовані у м. Києві, і перелічені у додатку № 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
Пунктом 2.1. договору № 3108/1 визначено, що його загальна сума (тобто загальна вартість (ціна) усього товару, поставленого за цим договором) визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність) товару та узгодженої на нього ціни, відповідно до актів приймання-передачі і складає 19 200 грн.
Згідно з додатком № 1 до договору відповідач-1 зобов`язався передати відповідачеві рекламні засоби, розміщені у м. Києві за адресами: Столичне шосе, перехрестя з вул. Заболотного (на розподільчому трикутнику), розміром 3х6м, дозвіл № 10576-05; пр. Повітрофлотський, 70/вул. Запорізька, розміром 3х6м, дозвіл № 12738-06; вул. Фрунзе, 118, розміром 3х6м, дозвіл № 12479-06; Кудрявський узвіз, 2, навпроти, розміром 2х4м, дозвіл № 12737-06; вул. Касіяна Василя, виїзд з проспекту Академіка Глушкова, розміром 3х6м, дозвіл № 12736-06.
На підставі акта приймання-передачі від 31.08.2015 ТОВ "ВЛ-ГРУП" передало ТОВ "АЛЕГО" вищевказані рекламні засоби.
За твердженням позивача, після призначення на посаду нового директора ТОВ "РА АРГО" Загальним зборам учасників товариства стало відомо про протиправне заволодіння відповідачем-2, єдиним учасником та директором якого був директор позивача ОСОБА_4, всіма об`єктами основних засобів позивача - "рекламними засобами". Вказане заволодіння відбулось із залученням відповідача-1 до участі в укладенні договорів купівлі-продажу об`єктів основних засобів, яке було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета цих договорів відповідачем-1 з метою протиправного позбавлення позивача права власності на вказане майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався, зокрема, на те, що директор ТОВ "РА АРГО" ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний правочин, не мав на це відповідних повноважень, оскільки п. 9.3.8. Статуту позивача встановлені обмеження повноважень виконавчого органу товариства, а покупець - ТОВ "ВЛ-ГРУП", від імені якого діяв директор ОСОБА_5, за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження. На думку позивача, відповідно до норм законодавства та Статуту ТОВ "РА АРГО" прийняття рішень про укладення правочинів щодо відчуження засобів виробництва та/або інших перелічених у Статуті об`єктів права власності товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків цих перелічених у Статуті об`єктів права власності товариства, належить до компетенції Загальних зборів учасників товариства. Директор не вправі вирішувати питання діяльності товариства, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та укладати правочини на суму, що перевищує 50% вартості перелічених у Статуті об`єктів права власності, оскільки будь-яких рішень про відчуження майна - основних засобів Загальні збори учасників товариства не приймали.
Посилаючись на ту обставину, що відповідач-2 на підставі укладеного з відповідачем-1 договору купівлі-продажу № 3108/1 від 31.08.2015 придбав рекламні засоби в особи, яка не мала права його відчужувати, про що йому було відомо, а відтак, відбулося протиправне відчуження шляхом укладання договорів купівлі-продажу вказаного майна від імені позивача з перевищенням своїх повноважень, і поза волею позивача, з огляду на те, що придбання зазначеного майна за відплатним договором, укладеним з ТОВ "ВЛ-ГРУП" від імені ТОВ "АЛЕГО", здійснено однією і тією ж особою, ОСОБА_4, який був єдиним учасником відповідача-2, позивач стверджує, що останній є недобросовісним набувачем майна належного його власнику - ТОВ "РА АРГО", у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки Статутом позивача чітко не визначено, відносно чого на суму 50 і більше відсотків до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, а відтак, обов`язкова необхідність рішення Загальних зборів учасників позивача для укладення договору є недоведеною, оскільки відсутній грошовий показник, з яким можна було б порівняти ціну договору на предмет перевищення 50 відсотків розміру такого показника. При цьому наявні у матеріалах справи фінансові звіти (баланси) та довідка ТОВ "РА АРГО" щодо залишкової вартості основних засобів не дають можливості достеменно визначити вартість матеріальних активів позивача, перелік яких зазначено у п. 9.3.8. Статуту, станом на дату укладання оспорюваного договору, та дійти беззаперечного висновку про необхідність прийняття Загальними зборами ТОВ "РА АРГО" рішення про відчуження рекламних засобів. Відповідач-1 придбав рекламні засоби позивача на правовій підставі, а тому вправі був здійснити його подальше відчуження іншим особам, в даному випадку відповідачеві-2, який є законним кінцевим набувачем майна. Враховуючи, що спірні рекламні засоби відповідачем-2 придбані на підставі договору, у визнанні недійсним якого судом відмовлено, а інших доказів на підтвердження того, що відповідач-2 володіє рекламними засобами без належної правової підстави позивачем не надано та судом не встановлено, останній дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача-2.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.
Так скаржник зазначає, що:
- місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини справи та зроблено передчасний висновок про недоведеність позивачем обов`язкової необхідності рішення загальних зборів учасників позивача для укладення оспорюваного договору;
- оскаржуване рішення суду першої інстанцій містить суперечливі висновки щодо однієї і тієї ж обставини, а саме судом надається різна правова оцінка п. 9.3.8. Статуту щодо грошового показника вартості матеріальних активів на 50 і більше відсотків;
- апеляційний господарський суд вважаючи "припущенням" висновок суду першої інстанції про те, що грошовий показник з яким можна було б порівнювати ціну договору на предмет перевищення 50% такого показника підлягає визначенню шляхом складання сум вартості матеріальних активів позивача, перелік яких визначено в п. 9.3.8. Статуту ТОВ "РА АРГО", порушив норми процесуального закону, а сама постанова є необґрунтованою та не відповідає правильно встановленій судами фактичній обставині щодо змісту п. 9.3.8 Статуту;
- позивачем доведено обов`язкову необхідність прийняття рішення Загальними зборами учасників товариства позивача для укладення оспорюваного договору, оскільки дійсні матеріали справи вказують на продаж за таким договором рекламних засобів на суму 50 і більше відсотків саме сукупної вартості наявних у позивача на час укладення договору матеріальних активів;
- суди дійшли помилкового висновку про неможливість визначення вартості матеріальних активів позивача, перелік яких зазначено у п. 9.3.8. Статуту станом на дату укладення оспорюваного договору;
- за наслідками укладення оспорюваного договору у позивача не залишилось об`єктів основних засобів (рекламні засоби), що підтверджується даними, наданими на адвокатський запит Комунальним підприємством виконавчого органу Київради "Київреклама" від 13.11.2017 №196, відповідно до яких станом на 01.09.2015 ТОВ "РА АРГО" рекламні засоби згідно з діючими дозволами не розміщувало;
- судами не надано оцінки подальшій поведінці відповідачів після укладення оспорюваного договору та тому факту, що від вчинення такого правочину позивач не отримав жодної вигоди, оскільки втратив об`єкти основних засобів, що позбавило його можливості в подальшому отримувати прибуток внаслідок комерційного використання такого майна;
- судами правильно враховано висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи про те, що підписи від імені позивача на документах, які надані відповідачем-1 на підтвердження факту повного розрахунку за оспорюваним договором, підписані не генеральним директором, проте не надано жодної правової оцінки тому, що відповідачем-1 надані сфальсифіковані документи;
- суд першої інстанції не врахував, а апеляційний господарський суд неправильно застосував норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 26.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких вони просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та помилковість доводів скаржника.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.