ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1306/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Лисенка В.О.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Зекунов Е.В.)
від 05.10.2018
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Медуниця О.Є., судді - Барбашова С.В., Пушай В.І.)
від 26.02.2019,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа",
про стягнення 125 035 448,74 грн,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2018 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення 125 035 448,74 грн, з яких 114 712 520,33 грн інфляційних втрат та 10 322 928,41 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка не сплачена на час судового розгляду та підтверджена встановленими обставинами при розгляді справи №905/2654/15.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 865 239,17 грн інфляційних втрат та 10 322 928,41 грн 3% річних.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків про встановлення факту прострочення зобов`язань з оплати придбаного природного газу. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат судами задоволено частково з тих підстав, що позивачем в його розрахунку допущено помилку.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення частини інфляційних втрат і прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р при здійсненні розрахунку інфляційних втрат використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожен місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 28.12.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/2600-ТЕ-7.
Відповідно до п. п .1.1, 1.2 договору, продавець зобов`язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
У пункті 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ в обсязі до 333 500 тис.куб.м.
За умовами п. п. 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п. 5.2 договору.
Відповідно до п. 5.5 договору, загальна вартість договору на дату його укладення становить 436 618 200 грн (з ПДВ).
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, згідно з яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Як встановлено судами, на виконання п. 2.1 договору позивачем з січня по грудень 2013 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 382285585,65 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.08.2013, 19.09.2013, 30.09.2013, 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2013.
Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.24-42).
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, у зв`язку з чим ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звертався до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" основного боргу за природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.02.2016 у справі № 905/2654/15 позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення 112 178 638,13 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 90 097 296,40 грн основного боргу, 9 005 916, 90 грн пені, 1 966 936,43 грн 3% річних та 10 258 681,79 грн інфляційних втрат.
Місцевим судом у справі №905/2654/15 досліджувалися обставини укладання договору №13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012, здійснення позивачем постачання природного газу за період з січня по грудень 2013 року, а також встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу у вказаний період, що стало підставою для нарахування, зокрема, 3% річних за період з 14.02.2013 по 28.07.2014 та інфляційних збитків за період з травня 2013 року по червень 2014 року.
Рішення Господарського суду Донецької області від 08.02.2016 у справі № 905/2654/15 набрало законної сили.
Після прийняття рішення у справі № 905/2654/15 відповідач за спожитий у 2013 році природний газ за договором №№13/2600-ТЕ-7 не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 322 928,41 грн, зокрема 3 142 343,71 грн за період з 29.07.2014 по 23.05.2018 (нараховану на залишок заборгованості в сумі 27 426 003,69 грн за зобов`язаннями листопада 2013 року), 7 180 584,70 грн за період з 29.07.2014 по 23.05.2018 (нараховану на заборгованість в сумі 62 671 292,71 грн за зобов`язаннями грудня 2013 року).
Окрім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 35 134 040,14 грн за період з липня 2014 року по квітень 2018 року за зобов`язаннями листопада 2013 року та в сумі 79 578 480,19 грн за період з липня 2014 року по квітень 2018 року за зобов`язаннями грудня 2013 року.
Верховний Суд вважає, що висновок місцевого та апеляційного суду щодо вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат є передчасним з огляду на таке.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.