ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4129/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент)
на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2019 (суддя Ковтун С.А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 [колегія суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.]
зі справи № 910/4129/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КАПІТАЛ БУД" (далі - Товариство)
до Департаменту,
Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - Служба),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Підприємство),
про відшкодування шкоди в розмірі 172 000 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з Департаменту 742 386 грн. у якості відшкодування шкоди.
1.2. Позовна заява з посиланням на приписи статей 1173, 1174, 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивована тим, що належна Товариству на праві власності нежитлова будівля була фактично зруйнована (знищена) на підставі виданого Департаментом доручення від 24.03.2014 № 48/03-14 щодо знесення павільйону та будівельного майданчика за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 30 (далі - Доручення), у результаті чого позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості знищеного майна, балансова вартість якого становить 172 000 грн. При цьому в подальшому Доручення постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 зі справи № 826/14255/14 визнане протиправним і скасоване.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог Товариство, посилаючись на висновок судової оціночно-будівельної експертизи, просить стягнути в якості відшкодування шкоди 742 386 грн. (відновна вартість майна).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, позов задоволено частково: стягнуто з бюджету міста Києва через Службу на користь Товариства 484 036 грн. шкоди; стягнуто з Департаменту на користь Товариства 6 520 грн. витрат на експертизу та до Державного бюджету України 7 260,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що: майно Товариства внаслідок неправомірних дій Департаменту щодо прийняття протиправного Доручення було знищено, що є підставою для припинення права власності (статті 346 ЦК України); це припинення не носить правомірний характер, оскільки є наслідком неправомірного рішення, що дає підстави стверджувати про заподіяння позивачу шкоди. При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме ринкова вартість, визначена відповідно до висновку експерта, визначає реальну вартість майна на момент розгляду справи, у зв`язку з чим розмір збитків як грошове вираження заподіяної шкоди становить 484 036 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Департамент, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що у Товариства відсутнє зареєстроване в установленому порядку право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт, відсутні будь-які дозвільні документи на проведення будівельних робіт, які б давали можливість ідентифікувати зазначену позивачем нерухомість, встановити її фактичне місцезнаходження.
4.1.2. Місцевий і апеляційний господарські суди не врахували співвідношення дій Департаменту і Підприємства при проведенні демонтажу спірного приміщення (дій Департаменту у видачі Доручення щодо демонтажу і дій Підприємства щодо безпосереднього демонтажу).
4.1.3. Суди не застосували приписи статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в оцінці висновку експерта.
4.2. Доводи інших учасників справи
Товариство, Служба і Підприємство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Товариство за договорами купівлі-продажу однієї другої частки нежитлової будівлі від 27.01.2014 і від 28.01.2014, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Наталією Григорівною, придбало нежитлову будівлю із всесезонним майданчиком з накриттям, літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д . Загальна сума, за яку було придбано майно, становить 172 000 грн.
5.2. Право власності Товариства на кожну з часток нежитлової будівлі зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2014 і від 28.01.2014.
5.3. 18.03.2014 Департамент склав приписи № 1402683 і № 1402682, якими зобов`язав надати до 21.01.2014 проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, проведення будівельних робіт і встановлення паркану за адресою: бульвар Дружби Народів, 30, а в разі відсутності такої - демонтувати споруду власними силами. Водночас особа, якій адресовані ці приписи, в них не зазначена, у приписах міститься інформація про те, що власник невідомий.
5.4. Як зазначає позивач, до визначеної в приписі № 1402682 дати останній звернувся до Підприємства з проханням внести інформацію до електронної бази даних щодо належної йому нежитлової будівлі, надавши копії договорів купівлі-продажу, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
5.5. Департамент видав Доручення, яким доручив Підприємству невідкладно вжити заходів щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме: павільйону та будівельного майданчика, розташованих за адресою: м . Київ, бульвар Дружби Народів, 30, власник яких невідомий.
5.6. Підприємство протягом 25 та 26 березня 2014 року виконало Доручення, про що складено акти проведення демонтажу павільйону від 25.03.2014 № НО-67 і від 26.03.2014 № НО-68, а також акти опису майна, що є додатками до актів демонтажу.
5.7. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 зі справи № 826/14255/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, визнано протиправними та скасовано приписи від 18.03.2014 № 1402682 і № 1402683 та Доручення щодо знесення павільйону та будівельного майданчика за адресою: м. Київ, бул . Дружби Народів, 30.
Зазначеним рішенням суду встановлено:
· нежитлова будівля за адресою: м . Київ, вул. Німанська, 1-Д, та тимчасова споруда за адресою: м . Київ, бул. Дружби Народів, 30, є одним і тим же об`єктом. Зазначені обставини також підтверджуються листом Департаменту від 19.09.2014 № 064-9372, яким на адвокатський запит щодо демонтажу споруд на вул. Німанській, 1, у місті Києві надано приписи від 18.03.2014 щодо демонтажу споруди за адресою: бул. Дружби Народів, 30 ;
· відповідно до договорів купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі Товариством придбано частки нежитлової будівлі разом із всесезонним майданчиком, отже позивачем самовільного розміщення тимчасової споруди не вчинялося;
· Департамент під час здійснення позапланової перевірки об`єкта будівництва не дотримався вимог законодавства щодо своїх повноважень, допустив помилковий висновок щодо наявності самовільно розміщеної тимчасової споруди, а тому дійшов передчасного і помилкового висновку щодо порушення Товариством норм законодавства.
5.8. Внаслідок незаконних дій, рішень Департаменту позивачу заподіяно матеріальну шкоду, що стало підставою для звернення Товариства з позовом у даній справі.
5.9. За результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи зі справи складено висновок від 25.09.2018 № 2640, згідно з яким ринкова вартість нежитлової будівлі із всесезонним майданчиком з накриттям, літ. "А", розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, на дату проведення експертизи становить 484 036 грн.
За оцінкою судів попередніх інстанцій: зазначений висновок експерта є допустимим доказом у справі; ринкова вартість визначає реальну вартість майна на момент розгляду справи, у зв`язку з чим при визначенні розміру шкоди слід виходити саме з останньої.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. Конституція України:
частина друга статті 19:
- органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
стаття 56:
- кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
6.2. ЦК України:
частини перша, друга і третя статті 22:
- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;
- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
- збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;
частини перша і друга статті 321:
- право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;
- особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;
частини перша і четверта статті 1166: