Постанова
іменем України
6 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 757/26525/16-к
провадження № 51-1107км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, якою залишено без змін вирок Печерського районного суду м. Києва від 6 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12016100060001796, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кременчуки Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Печерського районного суду м. Києва від 6 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у строк покарання зараховано покарання, призначене за вироком Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року, і за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Постановлено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з 16 лютого 2017 року.
На підставі до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) постановлено зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 жовтня 2016 року по 16 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 199 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 5 березня 2016 року близько 20:20, перебуваючи у приміщенні на вул. Лейпцизькій, 15-а в м. Києві, де працював різноробочим, вчинив повторне таємне викрадення майна ОСОБА_2 на суму 12 199 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі з доповненням до неї просить змінити судові рішення щодо нього. Зазначає, що місцевий суд за правилами ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахував у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі лише за період часу з 13 жовтня 2016 року по 16 лютого 2017 року, при цьому не зарахував іншого терміну попереднього ув`язнення - перебування його в Київському СІЗО до набрання вироком Печерського районного суду м. Києва від 6 вересня 2018 року законної сили, а саме з 10 серпня 2018 року по 01 квітня 2019 року, а апеляційний суд йому відмовив у застосуванні ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII та в зарахуванні вказаного строку перебування під вартою як попереднього ув`язнення до строку покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кравченко Є.С. вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 необґрунтованою, просила залишити судові рішення щодо нього без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати йвизнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений не заперечує доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК. Не ставить скаржник під сумнів виконання судом вимог статей 50 і 65 КК при призначенні йому покарання. Водночас указує на те, що апеляційний суд не застосував закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме не зарахував у строк покарання строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII із 10 серпня 2018 року до набрання вироком законної сили.
Згідно зі ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї винуватості, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. А ч. 3 цієї статті передбачено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, у резолютивній частині зобов`язаний викласти рішення про зарахування строку досудового тримання під вартою.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 (справа № 663/537/17), у разі якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIIІ "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" (далі - Закон № 2046-VIII), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIIІ. У такому разі цей Закон має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що "іншим чином погіршує становище особи", відповідно до ч. 2 ст. 5 КК не допускається.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин у період чинності редакції ч. 5
ст. 72 КК, передбаченої Законом № 838-VIII, з огляду на положення ст. 5 КК зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання має здійснюватися відповідно до вказаної норми закону.
Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VІІІ було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.