Постанова
Іменем України
05 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 203/3079/15-ц
провадження № 61-23256св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТО Укрексп",
треті особі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року у складі судді Єдаменко С. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укрексп" (далі - ТОВ "ВТО Укрексп"), треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед" (далі - ПрАТ "СК "Дніпроінмед"), про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, посилаючись на те, що 28 жовтня 2014 року в селі Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області з вини водія ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з ТОВ "ВТО Укрексп" та керував транспортним засобом "RENAULT Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої належний йому транспортний засіб "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2, зазнав конструктивної загибелі (фізично знищений). Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Цивільно-правова відповідальність водіїв відповідача була застрахована в ПрАТ "СК "Дніпроінмед" за полісом обов`язкового страхування з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн, франшиза - 1 000 грн. Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження від 24 березня 2015 року № 76/10/14, складеним оцінювачем ОСОБА_3, дійсна ринкова вартість його транспортного засобу "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент пошкодження становила 224 527,27 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 254 959,69 грн. За зверненням позивача той же оцінювач ОСОБА_3 провів додаткову оцінку транспортного засобу і визначив вартість його утилізації (залишків після пошкодження) в розмірі 65 659,63 грн, що підтверджується відповідним звітом від 01 жовтня 2015 року № У76/10/14. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ "ВТО Укрексп" на свою користь 109 867,64 грн різниці між фактичним розміром шкоди та вартістю утилізації (залишків) пошкодженого транспортного засобу і страховим відшкодуванням, а також 1 755,28 грн судового збору та 5 040,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач без поважних причин не надав пошкоджений автомобіль для проведення призначеної судом автотоварознавчої експертизи та не довів розміру майнової шкоди внаслідок ДТП, яка мала місце 28 жовтня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач як більш заінтересована особа у вирішенні справи по суті не сприяв повному та всебічному з`ясуванню питання щодо розміру шкоди шляхом надання пошкодженого автомобіля для проведення призначеної судом автотоварознавчої експертизи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров В. В. подав засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили наданий позивачем звіт як доказ у справі та дійшли помилкових висновків про недоведення розміру заподіяної внаслідок ДТП шкоди. При вирішенні справи суди повинні були визначити розмір завданої шкоди, виходячи з ринкової вартості транспортного засобу на момент його пошкодження, однак ухвалою місцевого суду було призначено судову автотоварознавчу експертизу та поставлено питання щодо визначення розміру завданої матеріальної шкоди станом на дату проведення експертизи, що не має правового значення у цій справі. До апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач включив також заперечення на ухвалу про призначення експертизи, однак апеляційний суд безпідставно відхилив доводи скарги, визнавши їх помилковими.
У червні 2017 року ТОВ "ВТО Укрексп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволені, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 203/3079/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 28 жовтня 2014 року в селі Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Рено Преміум", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "ВТО Укрексп", виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з належним на праві власності ОСОБА_1 автомобілем - сідловим тягачем марки "DAF", реєстраційний номерНОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався у зустрічному напрямку.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 03 грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Постанова набрала законної сили.
На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ВТО Укрексп".
Згідно з частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.