Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 363/4013/14-ц
провадження № 61-17660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року у складі судді Скарлат О. І. та рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Фінагєєва В. О.,
учасники справи:
позивач-відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідач-позивач - ОСОБА_1,
відповідач-третя особа - ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", Банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2007 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22/П/50/2007-840, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 17 081,00 доларів США зі сплатою відсотків у сумі 14,40 % на рік, строком до 15 грудня 2016 року.
31 травня 2012 року між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, за яким ОСОБА_1 надаються на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти з метою погашення прострочених відсотків за кредитним договором на загальну суму 12 740,45 грн із розрахунку 15 % на рік строком по 31 травня 2013 року. Відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 22/П/50/2007-840 від 16 травня 2007 року, ОСОБА_3 зобов`язалась як солідарний боржник, безвідзивно та безспірно відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 22/П/50/2007-840 від
16 травня 2007 року. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачі в порушення умов договорів свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків, а також інших витрат не виконували, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 428,97 доларів США та 81 314,22 грн.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути солідарно на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 22/П/50/2007-840 в розмірі 16 122,49 доларів США; заборгованість за договором "Автопакет" від
16 травня 2007 року в розмірі 120 326,71 грн та судові витрати у справі.
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "КБ "Надра", третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що укладений між сторонами кредитний договір № 22/П/50/2007-840 від 16 травня 2007 року суперечить чинному законодавству. Перед укладенням кредитного договору позивачем не було надано інформації для здійснення свідомого вибору. Положення кредитного договору суперечать вимогам статей 27 та 228 ЦК України та обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов`язки. Вказував, що Банк примусив його укласти депозитні договори, а саме: № 1458244 в доларах США та № 1458241 в гривнях від 31 травня 2012 року, а кошти на цих рахунках є предметом застави згідно договорів застави майнових прав № 1 та № 2 від 31 травня 2012 року, і списувались Банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Виходячи з назви "Автопакет", він застосовується лише для кредитування автотранспорту. Отримуючи кредит, позичальник повинен мати додаткове майно, яке він в подальшому надасть у якості забезпечення належного виконання договору. Позичальник перед підписанням договору про це не повідомлявся. Наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості позичальника мати не заборонені законом цивільні права. Також, договір суперечить статті 41 Конституції України, оскільки надає право безспірного списання коштів з рахунків позичальника і забороняє закривати рахунки позичальника в банку. Кредитний договір від 16 травня 2007 року з наступними змінами є змішаним і містить елементи кредитного договору, договору застави та договору поруки, які також були укладені з порушеннями.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив визнати невідповідним законодавству і недійсним кредитний договір "Автопакет" № 22/П/50/2007-840 від 16 травня 2007 року з наступними змінами, доповненнями та додатками, укладений між ПАТ КБ "Надра" та ним.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня
2015 року в задоволені позову ПАТ" КБ "Надра" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банком в порушення вимог статей 57-60 ЦПК України 2004 року не доведено належними та допустимими доказами вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту, оскільки поданий ним розрахунок заборгованості містить низку помилок, що позбавляє суд визначити дійсний її розмір, тому позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" не підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки відсутні обставини, які свідчать, що кредитний договір "Автопакет" № 22/П/50/2007-840 від 16 травня 2007 року з наступними змінами, доповненнями та додатками до нього, укладений між сторонами, містить несправедливі умови до позичальника, та при його підписанні ОСОБА_1 мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору, та погодився на його укладення шляхом підписання цих договорів.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2016 року апеляційні скарги ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 24 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто на користь Банку з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом - 13 022,47 доларів США, по сплаті відсотків - 3 100,02 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту - 7 058,01 грн; за кредитом № 2: заборгованість за кредитом - 7 790,81 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 1 195,30 грн, пеню за прострочення сплати кредиту - 1 216,77 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції від 24 червня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" не відповідає вимогам законодавства, оскільки внаслідок невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором за ним утворилась заборгованість, яка, відповідно до вимог статей 526, 527, 530, 554, 1054 ЦК України підлягає стягненню, як з відповідача так і з поручителя. Штраф за порушення додаткової угоди стягненню з відповідачів у солідарному порядку не підлягає, оскільки за порушення позичальником строків виконання зобов`язання за кредитним договором Банком одночасно було нараховано як пеню так і штраф, які є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки припинений у зв`язку із зміною умов основного договору, не заслуговують на увагу, оскільки основне зобов`язання (грошове) за кредитним договором не змінилось. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є правильним, оскільки відповідачі погодилися з умовами вказаних договорів, які є результатом їх вільного волевиявлення, про що свідчить їх підписи на примірнику договору. Укладений між сторонами кредитний договір з додатковими угодами відповідає діючому цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов`язки його учасників, порядок отримання і повернення кредиту, розмір платежів, відповідальність сторін.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У грудні 2016 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення його зустрічних позовних вимог, а рішення апеляційного суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди належним чином не встановили та не дослідили обставини, які мають значення для вирішення спірних правовідносин. Зокрема, вказує, що оспорюваний ним кредитний договір є змішаним, оскільки містить в собі елементи кредитного договору, договору застави та договору поруки, який було укладено без дотримання вимог про нотаріальне посвідчення договору. Зазначає, що в порушення вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" при укладені договору він не був належним чином ознайомлений в письмовій формі з усіма умовами кредитування, а також орієнтовною сукупною вартістю кредиту. На недійсність кредитного договору, на думку ОСОБА_1, вказує й той факт, що працівники Банку змусили його укласти депозитні договори як у гривні, так і в доларах США, а кошти на цих рахунках, на підставі договорів застави майнових прав № 1 та № 2, стали предметом застави і списувались Банком в рахунок погашення заборгованості за оспорюваним кредитним договором. Також вказував, що оспорюваний кредитний договір містить в собі несправедливі умови, що суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначав про те, що суди в порушення вимог статей 1054, 1050 ЦК України необґрунтовано відхилили доводи поручителя щодо втрати Банком права вимоги до нього, оскільки сплив шестимісячний строк із моменту настання строку погашення чергового платежу (20 липня 2013 року), передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки висновку судово-економічної експертизи, який було проведено під час апеляційного перегляду справи.
ОСОБА_3 ні рішення суду першої інстанції, ні рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувала.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 16 травня 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір "Автопакет" № 22/П/50/2007-840, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 17 081,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків в сумі 14,40 % на рік, строком до 15 травня 2014 року (а. с. 11-16 том 1).
Відповідно до пункту 5.1. Договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.2. Договору, у разі порушення позичальником вимог підпункту 4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10 цього договору, позичальник зобов`язаний оплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у підпункті 1.1. цього договору, за кожен випадок.
31 травня 2012 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору "Автопакет" № 22/П/50/2007-840 від 16 травня 2007 року, відповідно до якого сторони домовились внести зміни в існуючі кредитні зобов`язання та викладено договір в такій редакції:
"Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 17081,00 зі сплатою 14,4 % річних строком до 15 грудня 2016 року.
Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі
12 740,45 грн у подальшому кредит № 2 (№22/П/50/2007-840 від 16 травня