Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 214/9090/15-ц
провадження № 61-18338св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Прасолова В. М., та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"
(далі - УДППЗ "Укрпошта" ) про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач працював на посаді оператора головної каси поштамту-центру поштового зв`язку № 2 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (далі - поштамт-ЦПЗ № 2) з березня 2013 року.
24 вересня 2015 року його обрано головою первинної профспілкової організації профспілки "Влада належить народу" ЦПЗ № 2 (далі - первинна профспілка ВНН ЦПЗ № 2).
29 вересня 2015 року він повідомив керівництво поштамту-ЦПЗ № 2 про створення на цьому підприємстві вказаної первинної профспілкової організації.
29 вересня 2015 року його ознайомили із наказом поштамту-ЦПЗ № 2
№ 2965-к про припинення трудового договору за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України) за прогул без поважних причин. Наказ про звільнення та трудову книжку при цьому не видали.
30 вересня 2015 року його не допустили на територію поштамту-ЦПЗ № 2.
Вважав своє звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України незаконним, та таким, що завдало йому моральної шкоди.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконними накази поштамту-ЦПЗ № 2 від 29 вересня 2015 року № 486 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та від 30 вересня
2015 року № 2965-к; поновити його на попередній роботі на посаді оператора головної каси поштамту-ЦПЗ № 2; зобов`язати відповідача повернути йому належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними накази поштамту-ЦПЗ № 2 Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" № 486 від 29 вересня 2015 року та № 2065-к
від 30 вересня 2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора поштового зв`язку 1 класу головної каси поштампу-ЦПЗ № 2 Дніпропетровської дирекції
УДППЗ "Укрпошта".
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45 714,76 грн та на відшкодування моральної шкоди 7 500 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2 776,20 грн допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, з огляду на отримання копії наказу про звільнення тільки 05 грудня 2015 року, та вважаючи, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог трудового законодавства, поновив на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня
2017 року апеляційна скарга УДППЗ "Укрпошта" задоволена частково.
Змінено рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнутого з УДППЗ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 шляхом зменшення суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за один місяць з 2 776,20 грн до 1 989,61 грн та, відповідно, загальної суми з 45 714,76 грн до 36 183,14 грн, а також в частині суми стягнутого відшкодування моральної шкоди шляхом зменшення її з 7 500 грн до 1 000 грн.
У іншій частині рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, з огляду на отримання 05 грудня 2015 року копії наказу від 30 вересня 2015 року.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів прогулу позивача з урахуванням характеру та графіка роботи, а також того, що позивач попередив свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі за сімейними обставинами та домовленість з іншим оператором про його заміну.
Апеляційний суд вважав безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача в частині недоведення членства позивача у первинній профспілці поштамту-ЦПЗ № 2, оскільки довідка про відсутність відрахування із заробітної плати членських взносів, з урахуванням того, що з моменту створення профспілки до звільнення позивача не пройшов місяць, не може свідчити про те, що позивач не є членом профспілки.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився із судом першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку позивача.
При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, апеляційний суд виходив з того, що час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить з 01 жовтня 2015 року по 06 лютого 2017 року (дату ухвалення рішення судом першої інстанції). Денний розмір заробітної плати позивача складає 92,54 грн, а середня щомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за липень-серпень 2015 року становить 1 989,61 грн. За графіком змінності позивача з дати звільнення по дату ухвалення рішення судом першої інстанції цей період становить 391 робочий день. Тому розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню за період вимушеного прогулу позивача складає 36 183,14 грн (92,54 грн х 391 днів).
Також апеляційний суд зазначив, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, тому підлягає зменшенню із 7 500 грн до 1 000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що поновлення на роботі позивача є фактичним відновленням порушеного права, а стягнутий розмір середнього заробітку поновлює його порушене матеріальне становище, тому достатньою компенсацією моральних страждань пов`язаних із незаконним звільненням суд вважав суму 1 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник
ПАТ "Укрпошта" Зайка А. К., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 04 липня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи № 214/9090/15-ц з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 04 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
21 червня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В., справу
№ 214/9090/15-ц передано судді-доповідачеві Шиповичу В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку, встановленого законодавством для вирішення трудового спору, доказів поважності пропуску такого строку не надав та з клопотанням про його поновлення не звертався.
Оцінюючи докази у справі та встановлюючи обставини справи суди попередніх інстанцій безпідставно надавали переваги одним доказам над іншими, досліджували неналежним чином завірені докази, порушували статті 10, 212, 213-214 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема частини четвертої статті 267 ЦК України, статей 30, 40, 43, 233, 234, 235,
Також заявник зазначив, що Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта") як юридична особа в
2015 році не мала в структурі свого підприємства виробничого підрозділу з назвою "Центр почтового зв`язку № 2", тому про створення первинної профспілки ВНН ЦПЗ № 2) позивач повідомив відповідача у неналежний спосіб без надання необхідних документів на підтвердження такого створення, що не відповідає статті 16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Відповідач вважає, що не порушував
статтю 43-1 КЗпП України, оскільки на час звільнення позивача він не був членом будь-якої профспілкової організації, яка утворена в
УДППЗ "Укрпошта", або його структурних підрозділах, чи з якою укладено колективний договір. Відповідач належним чином перевірив членство ОСОБА_1 у єдиній офіційно діючій первинній профспілковій організації поштамту-ЦПЗ № 2 -Первинній профспілковій організації Поштамту-ЦПЗ № 2
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданому в вересні 2017 року запереченні на касаційну скаргу
ОСОБА_1 посилався на те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що судами попередніх інстанцій судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Також просив врахувати, що суди попередніх інстанцій правильно встановили факт його членства у профспілці ВНН, поінформованість про це відповідача та порушення останнім процедури узгодження звільнення з профспілкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2013 року і станом на дату звільнення працював на посаді оператора поштового зв`язку 1 класу головної каси поштамту-центру поштового зв`язку № 2 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".
Із заяви позивача від 24 вересня 2015 року суди встановили, що
ОСОБА_1 вступив до профспілки ВНН.
24 вересня 2015 року проведені установчі збори та позивача обрано головою первинної профспілкової організації профспілки ВНН ЦПЗ № 2.
25 вересня 2015 року видано свідоцтво про реєстрацію первинної профспілкової організації профспілки ВНН ЦПЗ № 2.
28 вересня 2015 року Криворізьким міським управлінням юстиції Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області отримано повідомлення про належність профспілки ВНН ЦПЗ № 2, як організаційної ланки, до профспілки "Влада належить народу".
Суди встановили, що 29 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до начальника ЦПЗ № 2 про створення на підприємстві первинної профспілкової організації, яка зареєстрована за вхідний № 1890 29 вересня 2015 року. У заяві зазначено, що він є головою первинної профспілки ВНН ЦПЗ № 2.
У доповідній записці від 28 вересня 2015 року начальник головної каси поштамту-ЦПЗ №2 Добробабіна Л. М. зазначила про відсутність позивача на роботі 25 та 26 вересня 2015 року і вказала, що ОСОБА_1 звертався до неї за дозволом бути відсутнім на роботі за сімейними обставинами
25 вересня 2015 року та 26 вересня 2015 року і вона йому роз`яснила необхідність написати письмову заяву, однак позивач таку заяву не писав.
29 вересня 2015 року начальником поштампу-ЦПЗ № 2 видано наказ № 486, згідно якого ОСОБА_1 за вчинення прогулу притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи.
30 вересня 2015 року начальником поштамту-ЦПЗ № 2 видано
наказ № 2065-к про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1
30 вересня 2015 року звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Судами встановлено, що рішенням комітету профспілки ВНН ЦПЗ № 2
від 05 липня 2016 року відмовлено у наданні згоди на звільнення
ОСОБА_1 . Рішення обґрунтовано характером та графіком роботи операторів. 25 вересня 2015 року у позивача був вихідний день у зв`язку з виконанням трьох маршрутів. Відсутність ОСОБА_1 на роботі
25 вересня 2015 року та 26 вересня 2015 року була узгоджена з адміністрацією відповідача.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.