Постанова
Іменем України
05 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 369/12103/16-ц
провадження № 61-28825св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зьоми В`ячеслава Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів, сплачених за попереднім договором, штрафу, відшкодування інфляційних збитків та трьох відсотків річних,посилаючись на те, що 28 березня 2016 року між ним та ОСОБА_2, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_3, було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який будується на земельній ділянці, що належить відповідачу на праві приватної власності. Відповідно до умов указаного попереднього договору він сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 463 360 грн, а відповідач мав ввести житловий будинок в експлуатацію у II кварталі 2016 року. Відповідач свого обов`язку з укладання основного договору не виконав, об`єкт договору не побудував, у власність покупця не передав, чим порушив умови попереднього договору. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з відповідача сплачені грошові кошти в розмірі 463 360 грн, штраф - 23 168 грн, інфляційні збитки - 28 302,03 грн, три відсотки річних - 6 798,48 грн, а також судові витрати.
В запереченні на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що будинок продовжує будуватися і обставини, які мають передувати укладенню основного договору, не настали. Тривалість будівельних робіт пов`язана з неодноразовим втручанням контролюючих та дозвільних органів у процес ведення будівництва. Він не відмовляється від прийнятих на себе зобов`язань, попередній договір купівлі-продажу квартири є чинним, тому в нього не виникло будь-яких обов`язків щодо повернення коштів.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що підписавши попередній договір, його сторони погодилися з усіма його умовами і позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, тому відсутні правові підстави для стягнення сплачених грошових коштів за попереднім договором, штрафу, відшкодування інфляційних збитків та трьох відсотків річних.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умовами укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири передбачено виникнення зобов`язання продавця щодо укладення основного договору та передачі квартири покупцю тільки після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта, введення будинку в експлуатацію та проведення покупцем кінцевих розрахунків за фактично збудовану квартиру, однак будинок продовжує будуватися та в експлуатацію не введений, тому строк укладення основного договору не настав і правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зьома В. О. подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зьоми В. О. мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не містить висновків за наслідками аналізу умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 28 березня 2016 року, а суд апеляційної інстанції дійшов безпідставних висновків стосовно того, що строк укладення основного договору не настав. Відповідач порушив свої зобов`язання, передбачені умовами попереднього договору, щодо здачі житлового будинку в експлуатацію не пізніше II кварталу 2016 року та щодо укладення з позивачем основного договору, тому суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу № 369/12103/16-цВищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 28 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_3, було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири (будівельний № 105 ), розміщеної на 6 поверсі 2 секції загальною площею згідно з проектною документацією 36,20 кв. м, що знаходиться в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності.
На виконання умов пунктів 3.1, 3.2 зазначеного договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 463 360 грн.
Відповідно до пункту 2.1 попереднього договору сторони зобов`язалися в майбутньому в обумовлений в пункті 4.3 цього договору строк укласти договір купівлі-продажу (основний договір).
Згідно з пунктами 4.1, 5.1.1 попереднього договору сторони визначили орієнтовний строк введення житлового будинку в експлуатацію - не пізніше ІІ кварталу 2016 року.