Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 645/5049/17
провадження № 61-2119св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Харківська міська рада,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна, житловий кооператив "Імпульс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня
2018 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів:
Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини після смерті його матері та визначити йому додатковий строк протягом одного місяця з дня набрання чинності рішення суду для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його
мати ? ОСОБА_3
ОСОБА_2 є його рідним сином та інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням.
ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що перед смертю бабуся склала заповіт на його ім`я, а тому він має намір звернутися до нотаріальної контори після проходження лікування в психіатричній лікарні, де він знаходився на лікуванні. Тому позивач був впевнений, що його покійна мати ОСОБА_3 склала заповіт на свого онука ? відповідача ОСОБА_2 .
Після смерті матері, позивач фактично прийняв у користування вказану квартиру, сплачував за неї комунальні платежі.
Зазначив, що 04 липня 2017 року, після прибирання квартири АДРЕСА_1, випадково знайшов заповіт від 02 липня 1996 року, відповідно якого ОСОБА_3 все своє майно вона заповіла своєму сину - позивачу ОСОБА_1, а не своєму онуку. В цей же день, 04 липня 2017 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропущений шестимісячний строк на її прийняття.
В цей же день позивач звернувся до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, де йому повідомили, що його син ? ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі. При таких обставинах позивач вважав, що він з поважної причини пропустив строк для прийняття спадщини після смерті його матері, оскільки взагалі не знав про існування заповіту на його ім`я.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня
2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня
2018 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що зазначені позивачем обставини, не є тією об`єктивною і непереборною обставиною, що перешкодили йому вчинити дії щодо прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 червня
2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 грудня
2018 року та передати справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі обставини справи, а зосередили свою увагу на тому, що ОСОБА_1 не знав про існування заповіту, та не дослідили причини та обставини, внаслідок яких ОСОБА_1 був введений в оману, оскільки не просто не знав про існування заповіту, а був впевнений в тому, що його немає на його ім`я, а існує заповіт на його сина - ОСОБА_2, а тому був переконаний у відсутності необхідності звернення до нотаріальної контори. ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини всього на один місяць та три дні.
Заявник зазначає, що дану справу, всупереч вимогам статті 274 ЦПК України, апеляційним судом розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду 17 грудня 2018 року були поважними.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 645/5049/17 з Фрунзенського районного суду міста Харкова.
У квітні 2019 року матеріали цивільної справи № 645/5049/17 надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 11 листопада 1994 року, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації, за
ОСОБА_3 на підставі довідки ЖБК "Імпульс" зареєстрована на праві особистої власності квартира АДРЕСА_1 .