Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 361/4604/17
провадження № 61-45997св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш Ольга Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Василишина В. О. від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Кашперської Т. Ц., від 19 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, скасування державної реєстрації речових прав на це майно, скасування свідоцтв про право на спадщину та державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 йому належить 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . 1/3 частка цього ж будинку належить ОСОБА_2, яка успадкувала його після смерті ОСОБА_4, яка в свою чергу отримала це майно у дар від ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 25 червня 1956 року.
Вказаний договір дарування позивач просив визнати недійсним, оскільки інший співвласник будинку - ОСОБА_3 не давала своєї згоди на відчуження його майна, оспорюваний договір не містить підпису обдарованої, яка у спірному будинку ніколи не проживала.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним укладений 25 червня 1956 року договір дарування 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; скасувати вказані свідоцтва про право на спадщину та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/3 частки спірного житлового будинку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для визнання недійсним спірного договору дарування.Крім того, позивач у порядку спадкування набув право власності на частину будинку лише у 2016 році, спірним договором, укладеним у 1956 році, будь-яке речове право позивача як спадкоємця ОСОБА_3 не порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності відомостей щодо повідомлення другого співвласника будинку про укладення договору дарування, цим договором були порушені права ОСОБА_3 як співвласниці вказаного будинку, а отже і його права як її спадкоємця.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23 листопада 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою суду від 05 листопада 2008 року відкрито провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішень виконкому Броварської селищної ради депутатів трудящих від 27 січня та 05 лютого 1951 року за ОСОБА_6 й ОСОБА_7 в рівних частках визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 та видано два окремі свідоцтва про право власності на це майно.
25 червня 1956 року було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_6 подарував своїй дочці ОСОБА_5 1/3 частини спірного домоволодіння. Вказаний правочин містить підпис дарувальника та обдаровуваного (а.с. 124 т 1).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 травня 1986 року ОСОБА_3 як спадкоємець майна ОСОБА_6 отримала у власність 1/6 частку вказаного будинку.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 4/6 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 1 /3 частка вказаного нерухомого майна на праві приватної спільної часткової власності відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2016 року зареєстрована за ОСОБА_2
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ЦК УРСР 1922 року, який був чинний на час укладення оспорюваного правочину.
Відповідно до положень статей 61, 62 ЦК УРСР 1922 року право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність). Володіння, користування та розпорядження спільною власністю повинно провадитись за загальною згодою всіх учасників, а у випадку непогодження - за більшістю голосів.
Правові підстави недійсності правочину передбачені главою IVЦК УРСР 1922 року.