РІШЕННЯ
Іменем України
06 серпня 2019 року
Київ
справа №П/9901/256/19
адміністративне провадження №П/9901/256/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
Желтобрюх І.Л.,
Стрелець Т.Г.,
секретар - Івченко М.В.,
за участю
представника відповідача - Ліходій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про зобов`язання вчинити певні дії
встановив:
11 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання формулювання причин звільнення, наведених у рішенні від 09 квітня 2019 року №1077/0/15-19, неправильними або такими, що не відповідають чинному законодавству; зміну формулювання причин звільнення, наведених у рішенні від 09 квітня 2019 року №1077/0/15-19, зі статті 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на статтю 43 Закону України "Про статус суддів", яка діяла станом на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, а саме: з "у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я" на "подання суддею заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 січня 2019 року він звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою, відповідно до якої просив звільнити його з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 126 Конституції України та ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року. Однак, за результатом розгляду поданої заяви відповідачем прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я на підставі чинної статті 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач, посилаючись на положення ст. 43 Закону України "Про статус суддів", вважає, що відповідач при прийнятті такого рішення допустив звуження його права на відставку за станом здоров`я, яке він набув на час призначення на посаду судді, тим самим позбавивши його соціальних гарантій, пов`язаних з відставкою (а.с. 1-3).
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до Суду відзив на позову заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Відповідач зазначив, що з набранням чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ з 01 січня 2011 року положення ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року втратили чинність. Зазначає, що на момент подачі позивачем заяви про звільнення з посади судді були чинними положення ст. 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ, якими і керувалась Вища рада правосуддя при прийнятті рішення відносно позивача. Вказує, що при прийнятті рішення від 09 квітня 2019 року №1077/0/15-19 Вища рада правосуддя діяла у відповідності до норм чинного законодавства, рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, як і брали участь у його ухваленні, мотиви його ухвалення наведені в повному обсязі (а.с. 36-39).
Представником позивача до Суду надано відповідь на відзив відповідача, в якому вказано на безпідставність наведених у відзиві обґрунтувань. Зазначено, що позивач не заперечує та визнає наявність у Вищої ради правосуддя повноважень ухвалювати рішення про звільнення його з посади, а також підтверджує, що стан його здоров`я дійсно перешкоджає йому продовжувати здійснення правосуддя. Позивач зауважує, що при прийнятті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ, із набранням чинності якого втратила свою дію ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ, було допущено звуження існуючого до 01.01.2011 року права судді на відставку, яке за змістом та обсягом на ряду із загальним порядком передбачало відставку також і за станом здоров`я судді (а.с. 116-117).
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі №П/9901/256/19. Розгляд справи призначено на 18 липня 2019 року.
За клопотанням представника позивача 18 липня 2019 року розгляду справи було відкладено до 06 серпня 2019 року.
Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з`явились. 06 серпня 2019 року представником позивача до Суду надано заяву про здійснення розгляду справи без участі позивача та його представника.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів встановила наступне.
Указом Президента України "Про призначення суддів" №1037/2008 від 13 листопада 2008 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у межах п`ятирічного строку (а.с. 19-22).
Указом Президента України "Про переведення суддів" №780/2011 від 25 липня 2011 року суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси (а.с. 24).
Постановою Верховної Ради України від 05 листопада 2013 року №675-VІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси безстроково (а.с. 17-18).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №041122 від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (загальне захворювання) (а.с. 4).
30 січня 2019 року ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя подано заяву про звільнення його з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 126 Конституції України та ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (а.с. 7).
09 квітня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №1077/0/15-19, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я. При прийнятті вказаного рішення Вища рада правосуддя керувалась, зокрема, п. 1 ч. 6 ст. 126 Конституції України та ст. 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 8-9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам Суд виходить з наступного.
Судом з`ясовано, що позивач не заперечує та визнає наявність у Вищої ради правосуддя повноважень ухвалювати рішення про звільнення його з посади, а також підтверджує, що стан його здоров`я дійсно перешкоджає йому продовжувати здійснення правосуддя, тоді як спірним питанням в цій адміністративній справі є правомірність застосування Вищою радою правосуддя при звільненні позивача з посади судді саме статті 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ.
У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 126 Конституції України (в чинній редакції) підставою для звільнення судді є неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я.
За приписами ст. 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади у разі неспроможності здійснювати повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я, за зверненням Вищої ради правосуддя. Визнавши, що стан здоров`я судді не дає змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати йому свої повноваження, Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Як вже зазначалось судом, в поданій 30 січня 2019 року до Вищої ради правосуддя заяві ОСОБА_1 просив звільнити його з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 126 Конституції України та ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (далі - Закон №2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.