ПОСТАНОВА
Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №826/25703/15
адміністративне провадження №К/9901/15048/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/25703/15
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" Оберемка Романа Анатолійовича
треті особи Публічне акціонерне товариство "Європейський Газовий Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 06 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменка В.В., Василенко Я.М., Степанюка А.Г. від 07 липня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" Оберемка Романа Анатолійовича, треті особи Публічне акціонерне товариство "Європейський Газовий Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов`язання вчинити дії, у якому просила зобов`язати Уповноважену особу внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а саме: змінити акцептовану кредиторську вимогу позивача до Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" з суми 28563,62 грн на суму 544683,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" прийнято 17 листопада 2014 року, офіційний курс гривні до євро за офіційним курсом Національного банку України 17 листопада 2014 року становив 1907,1370 грн за 100 євро, відповідно, сума акцептованої кредиторської вимоги ОСОБА_1 має становити 544747,37 грн, а не 28563,62 грн, як помилково зазначив відповідач.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість перерахунку кредиторських вимог у національну валюту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 01 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/25703/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Саприкіну В.І.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Європейський Газовий Банк" (банк) укладено договори банківського вкладу з фізичною особою від 28 жовтня 2013 року №326196 та від 12 травня 2014 року №341368, за умовами яких вкладник розмістив на вкладних рахунках у розмірі 4 538,58 євро та 25 475,06 євро.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року №725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Єврогазбанк", а на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 листопада 2014 року №121 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Єврогазбанк".
Станом на 04 листопада 2014 року на вкладних рахунках позивача знаходились грошові кошти у розмірі 39 131,77 євро та 2 042,09 євро нарахованих процентів.
У грудні позивач отримав гарантовану суму відшкодування за вкладами у розмірі 200 000,00 грн, що в перерахунку по курсу Національного банку України гривні до євро склало 12 611,05 євро, відповідно на рахунках ще залишилась сума у розмірі 28 563,62 євро, не покрита гарантованою сумою відшкодування.
З метою отримання решти коштів 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 подала до ПАТ "Єврогазбанк" заяву про визнання грошових вимог кредитора, у якій просила визнати її кредитором банку на загальну суму 28 563,62 євро та перерахувати кошти на розрахунковий рахунок у ПАТ "Приватбанк".
У листі від 07 квітня 2015 року №116-16-20 Уповноважена особа повідомила позивача про реєстрацію кредиторської вимоги на суму 28 563,62 грн і що за результатами розгляду сума акцептованої кредиторської вимоги до ПАТ "Єврогазбанк" складає 28 563,62 грн та віднесена у відповідності до статті 52 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" до четвертої черги.
16 квітня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про виправлення грошової одиниці кредиторської вимоги з гривні на євро.
Поряд із цим, відповіді на свою заяву від 16 квітня 2015 року позивач не отримала.
Позивач вважає протиправними дії відповідача по зазначенню кредиторської вимоги у розмірі 28 563,62 грн, оскільки вклад ОСОБА_1 розміщено у євро, що еквівалентно 544 683,13 грн, а тому просить зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року винесені за умови неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права, унеможливлення внаслідок цього встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав позивачка дізналася 09 квітня 2015 року, а звернулася до суду з позовом 15 грудня 2015 року, тобто через 8 місяців та 06 днів, що свідчить про пропущення строку встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Крім того скаржник вказує на те, що судами у цій справі неправильно було застосовано норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи Уповноважену особу Фонду внести зміни до Реєстру акцептованих вимог вже після його складання, направленням до Фонду та затвердженням Фондом не передбачено положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Від інших учасників справи заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення кредиторських вимог в повному обсязі ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, зобов`язання внести зміни до зазначеного реєстру та подання цих змін до Фонду для затвердження, оскільки у ПАТ "Єврогазбанк" існує заборгованість перед позивачем за договором банківського вкладу.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.