ПОСТАНОВА
Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №127/13736/16-а
адміністративне провадження №К/9901/42788/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Курка О.П., Білоуса О.В., Совгири Д.І. від 14.02.2017 у справі №127/13736/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
В червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці протиправними, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплачувати основну державну пенсію у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому розмір мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року з урахуванням виплачених сум, поновивши позивачу пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн моральної шкоди.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду ІІІ групи у розмірі державної пенсії не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на протиправне зменшення відповідачами пенсії та її виплати в розмірі, меншому, ніж 6 мінімальних пенсії та 50% розміру мінімальної пенсії, як передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення № НОМЕР_2, виданих Вінницькою обласною державною адміністрацією 17.06.1997 та 23.07.2009 відповідно. Внаслідок захворювань, пов`язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи, Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується медичною довідкою серії АВ №001843 від 24.12.2007 року. Позивач перебуває на пенсійному обліку в УПФ України у м. Вінниці, де згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу нараховується та виплачується основна та додаткова пенсії.
Не погоджуючись з розмірами отримуваної пенсії згідно зі ст. 50, 54 Закону № 796, позивач звернувся до УПФУ в м. Вінниці.
Листом від 14.03.2016 № 39/Ш-2 відповідач повідомив, що пенсія позивачу виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині поновлення та виплати пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню, а строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів підлягає поновленню. В період з 01.01.2014 по 02.08.2014 зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірах, зазначених позивачем. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на звернення до суду.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду клопотання відповідача).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.