ПОСТАНОВА
Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №815/181/16
адміністративне провадження №К/9901/13542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у складі судді Катаєвої Е.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у складі колегії суддів: Бітова А.І., Милосердного М.М., Ступакової І.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан Майї Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 1665828 від 15.04.2013, на підставі якого була здійснена реєстрація прав на нерухоме майно - на 1/2 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області внести запис у державному реєстрі про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право власності ОСОБА_1 на 1/1 квартири АДРЕСА_1, власник: ОСОБА_1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 19.04.2012, виданий 19.04.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Рубан М.О. про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 1665828 від 15.04.2013, на підставі якого була здійснена реєстрація прав на нерухоме майно - на 1/2 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Головне територіальне управління юстиції в Одеській області просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що у зв`язку з тим, що позивачем не було вчинено дій, направлених на внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після оформлення належним чином його права власності в органах КП "Бюро технічної інвентаризації" до 01.01.2013, державним реєстратором Рубан М.О. не вдалося отримати відомості щодо зареєстрованих речових прав на спірний об`єкт нерухомого майна.
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що об`єктом нерухомості, щодо якого виникли спірні правовідносини з приводу його правомірності (1/2 частині) реєстрації 15 квітня 2013 року в реєстрі прав на нерухоме майно, є квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 набула права власності на 549/1000 частин цієї квартири на підставі договору купівлі - продажу від 20 березня 1996 року, згідно з яким вона придбала на підставі договору купівлі-продажу цю частину квартири у ОСОБА_4, ОСОБА_5, які, у свою чергу були її власникам на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради 04 березня 1996 року, зареєстрованого в ОМБТІ. Згідно з витягом №33784103 КП "ОМБТІ та РОН" ОСОБА_2 зареєструвала право власності на 549/1000 частин квартири 10 квітня 2012 року.
Власником 451/1000 частин квартири на підставі договору купівлі продажу від 17 лютого 1996 року був ОСОБА_3, який придбав її на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_6, яка, в свою чергу, була власником цієї часини квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації держаного житлового фонду Приморського району 16 листопада 1995 року, зареєстрованого в ОМБТІ.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 24 жовтня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали 21 грудня 2005 року.
31 березня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №2-814/11 прийняте рішення, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2011 року залишено без змін, про визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнано право власності за кожним на частину зазначеної квартири.
Між тим, ОСОБА_2 після прийняття Приморським районним судом м. Одеси по справі №2-814/11 рішення від 31 березня 2011 року про визнання права власності на частину на квартиру АДРЕСА_1, звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 451/1000 частин квартири під АДРЕСА_1 від 17 лютого 1996 року, згідно з яким вказану частину квартири придбав ОСОБА_3, та рішенням Приморського районного суду від 09 вересня 2011 року позов задоволений, у якості покупця у ОСОБА_6 по договору купівлі-продажу від 17 лютого 1996 року 451/1000 частин квартири визнано ОСОБА_2
09 грудня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси по вказаній справі ухвалено додаткове заочне рішення та визнано за ОСОБА_2 право власності на 451/1000 частин квартири під АДРЕСА_1 .
30 березня 2012 року згідно з Витягом про державну реєстрацію прав КП "ОМБТІ та РОН" №33672560 ОСОБА_2 зареєструвала право власності на 451/1000 частин квартири, тобто відбулася згідно реєстраційних дій зміна власника щодо права власності на 451/1000 частин квартири, а саме ОСОБА_3 на ОСОБА_2, на підставі рішення суду від 09 грудня 2011 року.
Таким чином, станом на 12 квітня 2012 року згідно з витягом №33820672 КП "ОМБТІ та РОН" за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
19 квітня 2012 року за договором купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_2, яка виступала власником 451/1000 частки вищезазначеної квартири на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року по справі №2/1522/87/11 та 549/1000 частки квартири на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 12 березня 1996 року.
ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на квартиру згідно Витягу про державну реєстрацію прав КП "ОМБТІ та РОН" №34020447 - 04 травня 2012 року, реєстраційний №6711480, номер запису: 683 в книзі 768пр-99.
ОСОБА_3 06 квітня 2013 року звернувся до реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав - на ? частини кварти АДРЕСА_1 на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 31 березня 2011 року.
У якості документів, які підтверджують його право власності на частину квартири ОСОБА_3 надав:
- копію договору купівлі-продажу від 17 лютого 1996 року, згідно якого він придбав у ОСОБА_6 451/1000 частин квартири та зареєстрував це право власності в ОМБТІ 29 лютого 1996 року;
- копію рішення Приморського районного суду міста Одеси від 31 березня 2011 року, яким визнано право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 за ним та ОСОБА_2 ;
- техпаспорт, виготовлений станом на 12 грудня 2011 року.
Державний реєстратор Рубан М.О. 15 квітня 2013 року отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій зазначено про внесення 30 березня 2012 року реєстраційного запису про право власності на 451/1000 квартири за ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 09 грудня 2011 року та 10 квітня 2012 року - право власності на 549/1000 квартири за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 1996 року.
15 квітня 2013 року державний реєстратор Рубан М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень №1665828, яким вирішила провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що в наданих ОСОБА_3 до заяви про реєстрацію прав на нерухоме майно документах наявна не відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також суперечність між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, отже, державним реєстратором не виконані належним чином обов`язки щодо порядку проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, що потягло прийняття нею неправомірного рішення №1665828 від 15 квітня 2013 року. Також вказано, що на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення реєстрація права власності за ОСОБА_1 у судовому порядку не скасовувалась, таким чином, відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", його речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року згідно з діючим на той момент законодавством, визнаються дійсними.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.