ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №747/678/16-а
касаційне провадження №К/9901/9646/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 (головуючий суддя: Косенко Ю.Л.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя: Саприкіна І.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №747/678/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення та заповзання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - 1-й Відповідач), третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - 2-й Відповідач або Чернігівський ОВК), в якому просив:
визнати неправомірними дії 1-го Відповідача щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
скасувати рішення 1-го Відповідача від 20.05.2016 № 36, оформлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;
зобов`язати 1-го Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний перелік документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
скасовано рішення 1-го Відповідача від 20.05.2016 № 36, оформлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36, пункт 731, затвердженого Міністром оборони України 23 травня 2016 року в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 на адресу Чернігівського ОВК;
зобов`язано МОУ розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано повний перелік документів необхідних для вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, втім МОУ ухилився від обов`язку прийняти одне із передбачених законодавством рішень (про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), направивши подані документи на доопрацювання. Оскільки рішення по суті поставленого у заяві питання Міністерством не приймалось, належним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 скасовано постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняттю рішення передує перевірка документів поданих для призначення одноразової грошової допомоги. Некомплектність документів позбавляє орган розгляду вирішити питання щодо призначення допомоги, а тому направлення матеріалів на доопрацювання є правильним і логічним вирішенням ситуації, що склалася.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити доповнивши його новою частиною про задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято Міністерством з перевищенням меж повноважень, оскільки на законодавчому рівні не передбачено право цього органу надсилати документи на доопрацювання. У той же час, позивачем були надані органу розгляду усі документи необхідні для вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Подані на розгляд документи містять відомості про причини та обставини поранення, що безпідставно не враховано Міністерством. Щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції, то скаржник вказав на те, що обраний судом спосіб захисту не відновив його порушені права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
Від відповідача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких Міністерство з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Чернігівський ОВК правом на подачу відзиву не скористався.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях в демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується відомостями зазначеними у військовому квитку серії НОМЕР_1 та довідці від 14.03.2014 №22, виданій Срібнянським ОМВК Чернігівської області.
Згідно відомостей зазначених у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 848 від 25.03.2014) множинні вогнепальні осколкові поранення голови, нижніх кінцівок (контузія головного мозку в 1980 році) сержанта у відставці ОСОБА_1 пов`язані з обов`язком виконання військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
02.12.2014 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується відомостями зазначеними у довідці МСЕК від 17.12.2014 серії АВА №005745.
12.01.2016 позивач звернувся до військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби.
Чернігівським ОВК на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України було надіслано пакет документів для призначення сержанту у відставці ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016, позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що обмежує право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.